Київ зелений: хто завозить і роздає саджанці у столиці

-Романе, то як стають волонтерами?

— Та якось само собою вийшло. У березні 2018 року захотів посадити біля дому декілька десятків сосен, замовив у лісовому розсаднику сотню сіянців сосни, а прислали близько чотирьох тисяч. Зайві вирішив роздати. З’ясував через соцмережі, які є потреби та наміри у киян, чи будуть висаджувати і доглядати… Охочих виявилось стільки, що всім не вистачило. Довелось ще купувати. І почалось…

Весною того року ажіотаж був неймовірний, і черга з охочих не зникала кілька днів. Потім привозив і восени. На цю весну — на березень — вже готуюсь знову завозити безкоштовні саджанці, а кияни та мешканці області поки реєструються через спеціальну гугл-форму: мені потрібно розуміти, хто, скільки і яких порід дерев хоче отримати. От минулої весни, через оголошення карантину, операція з роздачі дерев була дещо складнішою, ніж зазвичай. Я вже завіз деревця у Київ, а люди не змогли дістатися і їх забрати. Довелося оголосити місця «видачі» на 11 локаціях міста. Розвозив, кияни підходили й забирали свої замовлення. Перед розвозкою доводилося сортувати й пакувати рослини. Знайомі дівчата допомагали. Але після роздачі залишилося багато сіянців дуба червоного, які потім розсаджували по контейнерах і доглядали. Знову ж таки — без допомоги не обійшлося.

-Скільки дерев за ці роки завезли у столицю?

-Востаннє, коли рахував, було близько ста тисяч. Лише у 2019 році завезли і роздали учасникам FB-спільноти «Центр альтернативного озеленення Києва» 50 тисяч сіянців. Але важливіший показник, який ніяк не вдається визначити, — скільки з тих деревець прижилося. У нас, звісно, є зворотний зв’язок з киянами, прошу показувати фото, як прижилися, чи добре ростуть, зі свого боку набридаю з порадами по догляду. Влітку доводиться регулярно нагадувати, щоб поливали. Але лише зовсім невелика частина співучасників звітують про свої успіхи.

-Натепер багато є охочих отримати дерева?

-Реєструється на отримання садивного матеріалу завжди дуже багато киян, попри складну форму реєстрації. Але потім не всі приходять забрати замовлення — вивозять приблизно третину дерев. Та незручність в тому, що закуповуємо і привозимо ми з розрахунку на кожного, хто зареєструвався. Тому в цьому році змінив правила акції: перша постача буде для тих, хто замовив через сайт і вніс символічний страховий внесок у 50 гривень, який одразу поверну, коли приїдуть забирати дерева. Сподіваюсь, це хоча б трохи мотивуватиме. Потім роздаватиму всім іншим охочим.

-Що завозитимете цієї весни?

-Орієнтуватимемося на асортимент Львівського лісового селекційно-насіннєвого центру: сіянці дуба, сосни, ялини, модрини, бука, псевдотсуги Мензіса, явора. Весь садивний матеріал із закритою кореневою системою, що гарантує майже стовідсоткову приживлюваність.

— Але, все ж таки, чому саме лісові дерева, а не кущі чи квіти стали вашою волонтерською фішкою?

-Мабуть, тому, що все життя люблю ліс, комфортніше почуваю себе в затінку великих дерев, далі від людей. Та й переважна частина дитинства промайнула в селі на Чернігівщині — кожні канікули відпочивав, а потім і працював там. Ще в дошкільному віці намагався виростити великі дерева з каштанів і жолудів. Любив ходити до лісу — там гриби, горіхи, ожина та інші ягоди. А за лісом — Десна, там просто задоволення купатися, загоряти, ловити рибу.

Але про дитячі захоплення довелося забути на 30 років — після школи навчався на механіко-математичному факультеті Держуніверситету імені Тараса Шевченка, потім там само магістратура на фізичному факультеті. Початок кар’єри — робота у фірмах, котрі торгували цінними паперами та газом. Через ту роботу змушений був навчатися ще й за фахом «Фінанси» у Київському національному економічному університеті. Після того вісім років працював у сфері телекомунікацій. Ще працюючи в УМС (МТС, Vodafone) почав повертатися до рослинництва через бізнес з постачання обладнання і матеріалів для вирощування овочів, ягід, фруктів, квітів. У 2014 році, коли почалася війна, багато бізнесів припинило своє існування. Я також змушений був згорнути діяльність. Порятунком стало те, що невдовзі запрацював сервіс держзакупівель ProZorro і його не наважувались обходити. Завдяки продажам на цій платформі моя фірма вижила. Також в той час ми відкрили для себе ринок лісового господарства.

Всупереч стереотипам, що ліс тільки вирубують, розкрию секрет, що на ділянках, де були спиляні дерева, впродовж року створюються нові насадження А для лісовідтворення на тисячах гектарів господарства потребують великої кількості садивного матеріалу і сучасного обладнання. Технології і можливості лісовідтворення в нашій країні відстають від Європи років на 20. Спробував себе в постачанні відповідних товарів та впровадженні технологій. Щоб бути на одній хвилі з лісівниками й розуміти, як воно все функціонує, вступив у Національний університет біоресурсів і природокористування, здобув ще одну вищу освіту. Цього разу вже для душі — за спеціальністю «Лісове господарство».

Цікаво те, що попри війну й кризу, з 2014 року лісовідтворення в Україні почало розвиватися. За роки так званого «зубожіння» сучасні лісорозсадницькі комплекси запрацювали у трьох областях — збудували й запустили в роботу лісові розсадники для вирощування садивного матеріалу із застосуванням автоматизованих ліній. Нині вони працюють у Брюховичах (Львівський лісовий селекційно-насінневий центр), в Славутському лісгоспі (Хмельницька область) і в Чортківському лісгоспі (Тернопільська область). Нові потужності дають змогу вирощувати за сезон понад 10 мільйонів саджанців із закритою кореневою системою. Їх використання дозволяє займатися лісовідтворенням практично цілодобово і гарантує майже 100-відсоткову приживлюваність. Планувалося також реалізувати проєкти для інтенсифікації відтворення лісів на Поліссі, в Донецькій та Луганській областях. Проблеми почалися у 2019 році. Розвиток зупинився. Хоча, після торішніх пожеж, в цих регіонах почали форсувати будівництво лісорозсадницьких комплексів. Побачимо, що з того вийде.

-Лісівники охоче дають садивний матеріал для киян?

— Без проблем. Відтворення лісів здійснюється сіянцями віком до двох років. Переважно однорічними. Ті, що переросли цей вік, мають дуже низькі показники приживлюваності. Без подальшого регулярного дбайливого догляду вони гинуть, тому для лісовідтворення їх не використовують. А киянам, котрі висаджують меншу кількість дерев, потім легше за ними наглядати, поливати, підживлювати, тому можна використати й старші саджанці.

Цікаве спостереження: у столиці охоче купують стандартні саджанці для озеленення саме мешканці нових житлових комплексів.

Жителі будинків старої забудови, хрущовок, маючи місце, де на прибудинкових територіях посадити нові дерева, більше орієнтуються на безоплатне отримання сіянців і саджанців. Переважно для них і організовуємо роздачу садивного матеріалу двічі на рік.

Катерина НОВОСВІТНЯ, «Вечірній Київ»