Олександр Мороз: Держава не хоче ставити крапку в розслідуванні справи Гонгадзе
Сьогодні, у Києві на території церкви Миколи Чудотворця Набережного поховали журналіста Георгія Гонгадзе, якого було вбито 17 вересня 2000 року.
Цей злочин вчинили троє співробітників міліції під орудою свого начальника – генерала Пукача, який очолював службу спостереження МВС, так звану «наружку». Однак замовників вбивства так і не знайшли.
Сьогодні вранці провести Георгія Гонгадзе в останню путь прийшли деякі політики, журналісти, громадські діячі. Серед них був і колишній голова Верховної Ради України Олександр Мороз. Саме він у 2000 році, в парламенті надав розголосу плівкам майора Мельниченка, офіцера охорони президента Кучми. На цих плівках мова йшла про розправу над Георгієм Гонгадзе.
У коментарі «Вечірньому Києву» Олександр Мороз сказав:
- Держава мусить поставити крапку в розслідуванні справи Гонгадзе – знайти замовників убивства журналіста. Але вона не хоче цього робити. Ця справа передається від однієї владної команди до іншої як спадок. Люди, в тому числі за кордоном, дивуються: пообіцяли знайти замовників, але цього не зробили… Чому? Що ж це за диваки такі в Україні?
На запитання кореспондента «Вечірки», чи усе правильно зробив Олександр Мороз у 2000 році, коли оприлюднив плівки майора Мельниченка, який таємно записував президента Кучму, він наголосив:
- Не маю жодних сумнівів у тому, що вчинив правильно. А хіба можна було інакше? Мельниченко звертався до інших політиків, щоб оприлюднити записи з кабінету Кучми. Вони не захотіли цього зробити. Я ж, одержавши інформацію від Мельниченка, зрозумів: його плівки – правдиві, бо знаю інтонацію, лексику тих, чий голос звучав на плівках. Попросив Мельниченка дібрати лише ті фрагменти розмов, які стосувалися Гонгадзе. Після цього я зв’язався з колегами з Голландії і попросив провести експертизу плівок. Через місяць вони повідомили: розмови на плівках не фальшувалися. Почекавши, коли майор Мельниченко виїде з України за кордон, я виступив у парламенті і надав розголосу цим записам. Інакше не можна було. До кого підеш? До прокурора? До президента? Це було б несерйозно…