Будні елітного будинку на Хрещатику: аварійний дах, фасад у критичному стані і зірка на шпилі

Напевне, кожен киянин, а тим паче гість нашого міста, прогулюючись його головною вулицею, звертав увагу на монументальну споруду з кремлівською зіркою на шпилі. Її адреса – Хрещатик, 25. «Вечірка» поцікавилася, як сьогодні живеться людям у цій «пам’ятці». 
Перше, що впадає в око, – величезні різнокольорові графіті на мармурі, криві й поламані сходи з того ж каменю та безліч сміття. А ще БМВ, Ауді, Лексус, Інфініті, Мерседес – далеко не весь перелік марок автівок на затишному подвір’ї. 
Одна із перших співрозмовниць – консьєржка з центрального під’їзду: 
– Ой, ви, мабуть, помилилися, – вигукує вона. – Вам, певно, потрібно у сусідній, третій під’їзд. Бо там різні «зірки» мешкають. Приміром, бачила Андрія Данилка. А у нас чимало пенсіонерів, колишня партійна еліта, науковці, професори… 
В елітному під’їзді охорона стоїть неприступною скелею. Не пройти. Лишень побачив блискучий мармур, граніт, картини, підвісні світильники… Все свідчить, що це не просто під’їзд, а ніби частина якогось палаццо. 
У першому під’їзді мене зустрічає приязна жіночка похилого віку. 
– Алевтина Олександрівна, голова будинкового комітету. Які проблеми, питаєте? Їх безліч. Аварійний дах, гнилі крокви, на яких тримається зірка, у критичному стані перебуває і фасад будівлі, а саме верхня ліпнина під дахом. Будь-якої миті вона може впасти на голови перехожим. У підвальних приміщеннях геть згнили труби, каналізаційні стоки не дають нормально дихати мешканцям квартир на першому поверсі. З чорного входу до будинку є гнилі старі вікна, поставлені при будівництві у 1950-х роках. Але найбільша наша проблема в іншому – ґрунт, на якому стоїть будинок, постійно просідає, оскільки у його підніжжі – ресторан. Пустоти, що там були штучно зроблені для приміщень, створюють небезпеку зсуву ґрунту й руйнування всього будинку. 
Кінотеатр «Дружба», який нещодавно працював, передали в оренду невідомим особам, а вони використовують його для своїх цілей, зокрема, тут проводять збори громадські організації, політичні партії, релігійні громади, навіть секти… 
Подумалося: за комуністичних часів сюди б, певно, направили найпотужнішу будівельно-ремонтну організацію. А нині особливий дім також мусить виживати… Як усі. 
– На третьому поверсі є стіна в аварійному стані, – продовжує Алевтина Олександрівна. – Нещодавно її відремонтували, однак знову з’явилися тріщини. Останній ремонт всього будинку – внутрішнє фарбування та побілка стін – проводився аж 1987 року. Ось таке елітне житло. 
З подивом дізнаюся, що оселі «під зіркою» холодні. 
– Середня температура у моїй квартирі близько 15 °C, – обурюється співрозмовниця. – Доводиться вдягати декілька пар вовняних шкарпеток, светри та кофти. А у 103-й квартирі взимку не було тепліше за 9 °C. У тепловому лічильнику нам відмовлено, оскільки він не є обов’язковим для такого типу будинків. Мовляв, у нас елітний будинок, товсті стіни, тож лічильник маємо встановлювати власним коштом. А це нам не по кишені. Добре, що хоч регулярно сміття біля будинку прибирають. 
– Ой, не кажіть так, – бере слово Василь Миколайович, чоловік середнього віку. – Я постійно письмово звертаюся до міської влади, до комунальників зі скаргами: будинок у жахливому аварійному стані, взимку не прибирають сніг… Останнє звернення написав на ім’я керуючого компанією – головного інженера КП «Хрещатик» Олександра Кабана. Мешканці будинку просять створити комісію для обстеження житлової будівлі, поки вона не «пішла» на Хрещатик у прямому розумінні цього слова. 
Цікаво, а що думають тут про комуністичну символіку на шпилі? 
– Мене звуть Альона, мешкаю в цьому будинку, – бере слово молода пані з елітного під’їзду. – Я категорично проти, аби зняли зірку. І взагалі, залиште у спокої наш будинок. Досить вже руйнувати пам’ятники, ніби у нас більше немає проблем у місті чи державі. Наш будинок реально руйнується, впали мармурові плити біля підніжжя, руйнуються сходи, хтось жахливим рожевим кольором зафарбував перший поверх будинку, купа сміття навкруги, а ви все зірки хочете знімати. 
– А як же закон про декомунізацію? 
– Торік якісь хлопці український прапор приладнали над нашою зіркою, вам цього не досить? 
– Та знімайте ту п’ятикутну гидоту! – долучається до розмови похилого віку згорблений чоловік. – Я також мешканець цього будинку і хочу сказати: якщо надумали боротися зі злом, то боріться, нікого не жалійте. Вони, комуністи, енкаведисти та інша сволота, коли нищили нас, українців, про моральні принципи не думали, тому не слухайте тих, хто живе в парижах та лондонах, тих, хто їздить на мерседесах, їм начхати на нас, простих киян. Бог вам у поміч, знімайте зірку! 
Біля гарного дитячого майданчика, що поряд із будинком, зустрічаю чергову співрозмовницю. 
– Мене звуть Людмила. Працюю вчителькою іноземних мов у дитячому садочку «Джерельце», що на першому поверсі. У нашому колективі, та й серед батьків дітей, що відвідують садочок, одностайна думка: ворожу символіку неодмінно слід знімати. 
Ось такі полярні думки в будинку із зіркою… про саму зірку. 
Загалом я побачив невтішну картину. За зовнішнім пафосним і монументальним виглядом споруди «сталінського покрою» криється занедбана багатоповерхівка…

Анатолій ШЕМЕТ