Право жити без болю

Право жити без болю

За даними директора Національного інституту раку Олени Колєснік, в Україні більше мільйона онкохворих. Якщо для здорової людини це лише цифра, то для хворої — щоденні страждання. Хворій людині доводиться боротись не лише із смертельною хворобою, а й із байдужістю лікарів. Адже керуючись старими законами, вони або взагалі відмовляються виписувати рецептурні знеболюючі, або виписують їх у значно меншій за потрібну кількості. Деякі невиліковно хворі не витримує страждань і закінчує життя самогубством.

Міжнародний фонд «Відродження» координує напрям паліативної медицини. Правозахисники фонду допомагають людям виборювати право на гідне життя.

- Лише 15 % онкохворих у нашій країні отримують адекватне знеболення. Майже кожна українська родина стикається з тим, що близькій людині ставлять діагноз «рак». Родичі пацієнта повинні знати, що відмова від знеболювання — це відмова від медичної допомоги, що тягне за собою кримінальну відповідальність, — розповідає Ксенія Шаповал, координатор програми «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження».

Ситуації з якими хворі пацієнти стикаються найчастіше:

1. Хворому на рак лікар відмовляється виписати рецепт на сильнодіючі знеболюючі препарати (трамадол, морфін та інші, які продаються лише за рецептом).

Причини: для лікаря процедура оформлення рецепту на ці ліки досить складна або відсутнє державне фінансування (такі хворі мають право на безоплатне забезпечення знеболюючими).

Що робити: написати скаргу на ім’я головного лікаря у двох екземплярах; вимагати, аби їх зареєстрували; один екземпляр вислати в Київське управління охорони здоров’я.

Також Ксенія Шаповал радить звернутись до правозахисних організацій «Відродження» за тел. (044) 461 97 09 або «Соборність» за тел. (044) 246-41-77, спеціалісти яких допоможуть написати грамотне звернення та координуватимуть подальші дії родичів.

Можна подзвонити омбудсмену (уповноваженому Верховної Ради з прав людини) за тел. «гарячої лінії» (044) 253 75 89, 0800 50 17 20.

Звернутись до Олексія Калачова, головного позаштатного спеціаліста з паліативної медицини. У нього можна проконсультуватися стосовно правильності призначень лікаря. Також порадити звернутись до цього спеціаліста можна і лікарю, якщо він відмовляється виписувати якісне знеболення пацієнту, адже фахівець повинен зрозуміти, що він робить щось неправильно. Тел. (044) 422 60 32; akalachev36@hotmail.com.

2. Хворому виписують замало обезболюючого. Наприклад, на вкладишу до морфіну чорним по білому написано, що дії пігулки вистачає на 4 години. Але деякі лікарі все ж намагаються прописати онкохворому чотири таблетки на добу замість шести. З ін’єкційним морфіном ситуація є ще складнішою: багато медиків намагаються використовувати старі норми і не давати з собою ампули родичам хворого. Замість цього приходить медична сестра і робить хворому укол. Але замість того, коли дійсно потрібно хворому, вона робить його тоді, коли зручно їй, і лише в робочий час. Уночі повинна приїздити швидка з морфіном до пацієнта. Але уявивши, що потрібно зробити шість ін’єкцій на добу, можна представити, які складнощі мають родичі та сам пацієнт. Причини: хтось з лікарів не знає нових нормативів виписки знеболення, комусь просто легше користуватись старими.

Що робити: зараз норми змінено. Так, паліативному пацієнтові дозволяється виписувати на одному рецепті знеболюючих у кількості для курсу лікування до 15 днів (п. 1.18 Правил, затверджених наказом МОЗ України від  19.07.2005 № 360). У цьому випадку лікар повинен зробити на рецепті вказівку «Хронічно хворому» і завірити її особистим підписом та особистою печаткою. Тобто відтепер ін’єкції можуть робити родичі самостійно, а не чекаючи, коли буде зручно прийти медичній сестрі. Також, аби знеболити хворого, не має більше потреби викликати швидку.

3. Хворий перебуває на лікуванні в лікарні. На прохання знеболити більш сильнодіючими ліками лікарі запевняють, що таких ліків у них немає в наявності, а виписувати рецепт вони не мають права. Причини: можливо, й дійсно забезпечення відділення настільки погане, що немає потрібних ліків. Але для спеціалізованої установи це наврядчи. Скоріше за все існує внутрішній наказ адміністрації не застосовувати сильнодіючі знеболюючі.

Що робити: якщо немає в лікарні, родич може попросити виписати рецепт і придбати ліки за власний рахунок. Інший варіант — попросити палатного лікаря сконтактувати з дільничним лікарем за місцем проживання, пояснивши ситуацію, щоб той виписав рецепт.

- Іноді медичний працівник каже, що в нього наказ не виписувати більш сильнодіючі ліки. У такому випадку потрібно попросити назвати номер цього наказу. Адже скоріш за все це наказ адміністрації закладу в усній формі. Він не може суперечити закону. В іншому разі його сміливо можна назвати незаконним та не виконувати, - продовжує Ксенія Шаповал.

До речі, йдучи на прийом до лікаря, можна роздрукувати та взяти з собою  зазначені накази. Детальніше з необхідною документацією можна ознайомитись тут.