Вишита Хустина - вишукана краса та оберіг української жінки

Хустка - це неодмінний атрибут заміжньої українки
Хустка - це неодмінний атрибут заміжньої українки

7 грудня в Україні відзначається День Української Хустки. Це досить нове свято, яке було започатковане минулого року, але тісно пов’язане з відродженням давніх українських традицій та вірувань, які мали важливе значення у повсякденному житті наших пращурів.

7 грудня в Україні відзначається День Української Хустки. Це досить нове свято, яке було започатковане минулого року, але тісно пов’язане з відродженням давніх українських традицій та вірувань, які мали важливе значення у повсякденному житті наших пращурів.

Цього дня в багатьох містах України проходять конкурси та флешмоби «Зроби селфі з хусткою», а також майстер-класи з різних варіантів зав’язування хустки, перетворюючи її на вишуканий етнічний декор.

Тож, згадаймо, як звідки виникла ця традиція носити хустку та яке символічне значення мав цей предмет жіночого гардероба в уявленні українців минулих поколінь.

Традиція покривати голову вишитою хустиною має надзвичайно глибокі джерела. Вважається, що перші хустки українських жінок були білими, іноді вони замінювалися вишитими  білими рушниками, і вже у 17-18 століттях на головних уборах з’являється вишивка шовковою ниткою. 

Переважна більшість українських хусток того періоду мала геометричний орнамент, згодом виникла мода вишивати на хустці квіти та рослини, рідше птахів. Кути хустки прикрашали різноманітними коштовними прикрасами, які свідчили про достаток  родини. 

Різними були і кольори хусток: молоді заміжні жінки носили хустки білого або світлого кольору, червона хустка вважалася святковою або ж весільною в деяких регіонах нашої держави, літні жінки носили переважно темні хустки, а чорні носили удови. Дівчата до заміжжя голову хусткою покривали досить зрідка, прикрашуючи її вінком з квітів, але з під хустини обов’язково мала визирати коса, що свідчило про статус незаміжньої.

Хустка - це неодмінний атрибут заміжньої українки, який символізував її перехід від батьківського роду до роду чоловіка. Тому, під час весілля вдома у нареченої відбувався обряд «покривання голови», які здійснювали її мати або заміжні сестри, які поцілувавши три раз хустку, пов’язували її на голову молодої дружини. За народними звичаями, дівчата, котрі хотіли вийти заміж, на Покрову (14 жовтня), коли починався справжній сезон весіль, зверталися до Покровської ікони зі словами: 

Покрівонько, Покрівонько, покрий мені голівоньку,
Хоч онучею, хоч ганчіркою — хай не буду дівкою! 

Українську хустку вишивали дівчата своїм руками, вона мала надзвичайно важливе  обрядове значення. За народними традиціями, наречена у знак згоди перев’язувала хустиною руку свого майбутнього чоловіка. Важливу роль відігравала українська хустка і в обряді хрещення: нею у церкві перев’язували руки кумам та священнику.

Ще одним надзвичайно важливим значенням хустки був оберіг роду. Коли чоловіки вирушали на війну або на заробітки, жінки дарували їм у дорогу хустину, яка мала оберігати їх від усього лихого. Козаки пишалися та дорожили нею, як своєрідною реліквією, яку прив’язували до сідла своїх коней. Якщо ж хто з козаків гинув під час бою, його кінь разом з хустиною повертався додому, бо за народними віруваннями хустина мала повернутися до свого роду…

У радянський період традиції української хустки були перервані, але впродовж останніх років мода до української хустки повертається. ЇЇ часто можна побачити в колекціях відомих дизайнерів, ним присвячують численні книжки та експозиції в музеях, їх можна побачити на світлинах у соцмережах видатних українок та простих жінок наших сучасниць. Гортаючи ці світлини, нерідко можна побачити і унікальні речі, які перейшли нашим сучасницям у спадок від бабусь та прабабусь. Тому, приємно коли такі гарні українські традиції відроджуються в наші часи.

Тетяна Асадчева