Притулок для пухнастих: як “Сіріус” став другим шансом для бездомних тварин

Санта стала "обличчям" притулку
Санта стала "обличчям" притулку

За п’ятдесят кілометрів від Києва ось уже 20 років працює притулок для тварин “Сіріус”. Сюди потрапляють коти та собаки, яких кидають напризволяще господарі. Притулок живе за рахунок пожертв благодійників та завдяки зусиллям волонтерів, які регулярно навідують пухнастих безхатечнків. В одну із таких подорожей із ними вирушають і журналісти “Вечірнього Києва”, щоб допомогти будувати нові утеплені будинки на зиму для тварин і підготувати репортаж про те, як живеться у “Сіріусі” котам та собакам. 

“Жінка взяла до себе маленьку собаку з притулку - їй було всього 6 місяців. Через 3 роки сталося те, що не очікував ніхто…” 

У Санти нова стрижка, яка їй дуже личить та новий светр

Киянка Ольга займається волонтерством ось уже шість років. Вона може годинами і на пам’ять розповідати історії своїх підопічних. Одна з найбільш неймовірних пригод чекала на “Санту”, яка потрапила до притулку малим цуценям.   

    “У 6 місяців її до себе в сім’ю забрала жінка. Але через 3 роки повернула свого “друга” назад до притулку. Волонтери та робітники були в шоці - чому так трапилося? Як пояснила господарка, Санта не здружилася з іншим псом і вони гризлися між собою…”. 

Подібне безвідповідальне ставлення вражає і приголомшує. Адже собака це жива істота, і дуже сильно переживає зраду, коли від неї просто відмовляються, - говорить волонтерка Ольга. 

З часом господиня передумала і вирішила повернути Санту назад. Та цього разу проти були самі волонтери і працівники притулку. Зрештою, в цій історії трапився хепі-енд: Санта дочекалася нових господарів! І, здається, в новій домівці їй дуже раді. Та й вона не приховує свого задоволення, варто лише поглянути на фото радісної та щасливої собаки.

“Лакі” точно принесе в родину щастя та удачу

На жаль, не кожне цуценя чи кошеня нині може похвалитися такою щасливою історією. Кожного року в “Сіріус” потрапляє близько 500 тварин, а загалом у притулку зараз мешкає близько 3000 “хвостатих та пухнастих”. Часто тварин просто підкидають до воріт притулку або ж привозять не байдужі люди.

“…Якось, коли ми вже закінчили роботу у притулку та збиралися їхати додому, побачили, що по узбіччю бігло назустріч щось мале й пухнасте. Зупинили авто та побачили, що то було цуценя. А  через хвилину  виявилося, що воно не одне… Малі були такі спритні, що ми не змогли їх одразу зловити, тому повернулися до притулку за допомогою” - розповідає Ольга історію появи в притулку ще трьох цуценят. 
 

 “ Щоб зловити їх, вдалися до хитрощів й вирішили їх трохи підгодувати. Тоді вони пішли нам в руки. Це були три, зовсім крихітні сестрички. Перша знайшла свій дім дуже швидко, майже через тиждень. А ось друга сестричка - Гера, мала власний характер та пухнасту шерсть. Для неї шукали сім’ю чотири роки! І ось тиждень тому її  забрали у чудову  родину.  Але в нас залишилась третя сестричка - яка саме і врятувала їх всіх. За це її й назвали Лакі, тобто везуча.  В неї чудовий характер та неймовірно добрі карі очі. Тож ми дуже хочемо для неї знайти гідну сім’ю, яка буде її любити”, - розповідає Оля.   

Гера, яка знайшла своїх люблячих господарів
Лакі – рятівниця, шукає люблячу сім’ю для себе

“Переконані, що з таким прізвиськом, Лакі точно принесе щастя та удачу у нову сім’ю”, - додає Оля.

“Коли я вже була біля хвіртки, “Барселона” притиснулася до мене і перегородила дорогу”

Колега Ольги, волонтерка Юля, також має свою улюбленицю в “Сіріусі”. Ось уже два роки, приїжджаючи до притулку, вона чимдуж поспішає до вольєра, де мешкає Барселона. 

“У мене в притулку є свої підопічні. Коли пригощаєш їх смаколиками, собаки з інших вольєрів, стоячи на задніх лапах, дивляться на тебе через сітку, як сироти, і чекають, що і їм приділять увагу. І Барса так само стояла. Не гавкала, не скакала, а тихенько скавчала, ніби жалілась. Я зайшла в її вольєр, поклала в миску кашу з фаршем. Вона трохи поїла, але весь час озиралась на мене, ніби боялася, що я піду. І коли я вже була біля хвіртки - вона перегородила мені дорогу і всім тілом притислася до мене. Навіть кашу не доїла. Бо моя присутність була для неї важливіша за їжу”, - згадує історію свого знайомства із “Барселоною” Юля. 

“Я вдягнула на неї нашийник. Вона його не злякалася, спокійно дозволила пристебнути повідок, і ми пішли у вигульний вольєр. На вигулі я її вичесала -  Барселона була на сьомому небі від щастя! І ні на мить не відходила від мене!”, - каже волонтерка. 

На жаль, з часом, Юля почала помічати зміни у організмі улюблениці: Барселона почала втрачати координацію. На думку Юлі, причина у тривалому перебуванні у вольєрі: саме через малорухливий спосіб життя у собаки погіршився зір та почали погано слухатися задні лапи. 

Цю шоколадну красуню звуть Барселона, притулок “Сіріус”(415 вольєр), на жаль в неї хвороба ніг, починає сліпнути, Барселоні до 7 років. Потрібні додаткові кошти на діагностику і лікування. Контактний тел. 0505603916 Ольга

 “Такій активній собаці треба багато рухатися, щодня пробігати не один кілометр. Натомість вона роками сидить у вольєрі. Розумна слухняна собака, яка точно колись мала господаря, бо інакше як пояснити, що вона не боїться ні нашийника, ні повідка? На здичавілого пса нашийника не вдягнеш: тварина просто заб’ється в куток чи будку та буде скалитися. Я не знаю, в якому віці Барселона потрапила в притулок і чому. Чи її зрадили й покинули, чи хазяїн помер, і непотрібна його родичам дворняга на роки опинилася у вольєрі? Зараз їй не більше 6 років: зуби цілі та здорові, морда лише трохи почала сивіти. У Барселони хороший потенціал — вона швидко видужає при належній турботі та лікуванні, а особливо – при увазі та любові. Я сподіваюся знайти для Барси хорошу сім’ю, в якій ця собака проживе другу половину свого життя щасливою”, - ділиться своїми планами і сподіваннями Юля. 

Волонтери мріють знайти дім для кожної тварини

Волонтером може стати кожен

Волонтери - це люди з великим та добрим серцем, вони намагаються полегшити перебування тварин у притулку. 

 “Я, майже кожну неділю приїжджаю у притулок, адже з такою кількістю собак завжди є чим зайнятися”,- каже волонтер Оля. І додає: 

“Тільки наших зусиль, на жаль, замало. Ми доглядаємо за певною кількістю собак, для деяких  знаходимо дім і сім’ї. І це велике щастя для собаки чи котика, так само як і для нас. Безмежно радіємо за кожного, хто здобув свою сім’ю. Дуже мріємо про те, щоб, частіше й більше людей забирали тварин з притулку. Бо це - найвідданіші друзі на землі.” 

Ольга і ії підопічні

Наші журналісти також спробували себе у ролі волонтерів. Ми приєдналися до групи, яку організувала Марія. І разом із небайдужими хлопцями та дівчатами, взявши до рук інструменти, допомагали будувати нові вольєри для пухнастих. За день вдалося оновити майже два десятки домівок для котів та собак і тепер, із настанням холодів, їм буде значно комфортніше тут знаходитися. 

Команда “Агенти добра” в дії

 “Моя волонтерська діяльність розпочалася близько двох років тому. Завдяки величезній підтримці рідних, друзів та знайомих, нині в нашій команді вже майже сотня небайдужих Людей із великої літери. Ми займаємося тим, щоб покращувати умови для  життя безпритульним тваринам, а також пошуком сімей для чотирилапих друзів. Помиляється той, хто думає, що допомогти можливо тільки маючи великі кошти. Ні, будь-яка допомога важлива. Це може бути як фізична праця, наприклад, для будівництва будок, ремонту даху в приміщеннях, укладання дерев’яної підлоги  в вольєрах, так і допомога в  соціалізації тварин. Простіше кажучи, вигул собак, розповсюдження інформації для пошуку родини і багато, багато іншого. Робити добро не так складно!”, - переконує Марія.

І, як стверджують волонтери, чотирилапі друзі, як ніхто вміють цінувати любов, увагу та підтримку. Можливо, навіть сильніше, ніж деякі їхні господарі... 

Марина Ткачук, «Вечірній Київ»