Скарб під бетоном: чи відновлять Стіну пам’яті у Києві

Художники-монументалісти Ада Рибачук (нині покійна) і Володимир Мельниченко 13 років працювали над горельєфом – з 1968 по 1981 рік. Він мав стати частиною меморіального ритуального комплексу на Байковому кладовищі, присвячений темі життя і смерті.

Але на початку 1982-го, коли Стіна була вже майже завершена, Міністерство культури УРСР раптом наказало припинити роботи. Стіну оголосили «чужою принципам соціалістичного реалізму» і розпорядилися залити бетоном. 

– Знищення роботи було жорстоким, сплановане архітекторами і конструкторами. Стіну заливали три місяці, з березня по травень, 950-ма кубометрами бетону. Це було своєрідною помстою авторам, адже відбувалося знищення творіння за життя його творців, – згадує Володимир Мельниченко.

Протягом шести років про споруду і її авторів було заборонено згадувати. Лише у часи Гласності і Перебудови, наприкінці 80-х, про Стіну пам’яті знову заговорили, був навіть створений документальний фільм.

Що приховано під бетоном?

Горельєф складає 213 метрів завдовжки, його висота варіюється від 5  до 16 метрів. Об’ємні зображення на Стіні, згідно із задумом авторів, повинні були підтримати тих, хто прощався з близькою людиною на Байковому кладовищі, а також створити простір для роздумів. 

На першій композиції зображено пісочний годинник як нагадування про швидкоплинність часу. На другій композиції – чоловік і жінка, Адам і Єва, з планетою між ними. На третій зображено вогонь, дощ і зелений паросток, а також напис: «Збережи». На наступній композиції – олень і поруч з ним – чоловік зі звукозаписувальним пристроєм, який досліджує звуки природи. Ще одне зображення – вітрило Колумба й крило Ікара, як символи прагнення до більшого. 

Далі – космонавт, символ підкорення космосу. Поруч – людина з пташкою, що символізує творчість. 

Наступна композиція – материнство: жінка, яка тримає в руках кульбабку, і поруч – її дитина, яка тримає повітряну кульку, що потім відлітає у війну. Поруч – 22-метрова скульптура Прометея і композиція із солдатами-захисниками.

– В обличчях цих солдат ми відтворили своїх сучасників: Віктора Некрасова, Миколу Бажана, Федора Рибачука – Адиного батька. Вони на той момент були ще живими, і ми таким чином зберігали про них пам'ять, – розповідає Володимир Мельниченко.

Солдати на горельєфі наче йдуть по воді: всі зображення мали б відбиваються у озері внизу Стіни Пам’яті, що створювало б образ Лети, ріки пам’яті.

Можливість відновлення

Ще на Стіні є фрагмент під назвою «Оборона Вітчизни». Він знаходиться у центрі і зображує двох жінок: одна трубить у горн про небезпеку війни, інша – черпає воду з річки Життя. Саме цей фрагмент планує відкрити Фонд збереження культурної спадщини Ади Рибачук та Володимира Мельниченка.

– У кожній цивілізованій країні є сюжет, в якому жінка-героїня рятує свій народ у часи небезпеки. Тим більше це актуально зараз, коли Україна у стані війни, - розповідає пан Володимир. – Це буде складною роботою, адже розмір рельєфу становить 120 квадратних метрів. І з кожного квадратного метра потрібно вручну вирубити кожен кубометр бетону, щоб не попсувати рельєф.

У 2018 році була відкрита частина фрагменту – голова жінки з горном. Робота над нею коштувало 50 тисяч грн. Відкриття ж повного фрагменту вартує 2 млн грн, але для початку робіт достатньо зібрати 500 тисяч. Якщо проєкт отримає фінансування, фрагмент «Оборона Вітчизни» очистять за три місяці.

Кожен може допомогти зібрати необхідну суму, щоб у Фонді орендували техніку та найняли команду, яка під керівництвом автора Володимира Мельниченка розпочне відновлювати фрагмент. Реквізити вказані на сайті. 

–  Ми з Адою розуміли, що створюємо найважливішу роботу нашого життя і залишаємо згадку про наш час іншим поколінням.  Я вірю, що Фонду вдасться відновити рельєф і зробити це за життя його автора, – підкреслює пан Володимир. 

На території Байкового кладовища, де розташована Стіна, можна відшукати ще багато цікавого. Тому запрошуємо на прогулянку цим престижним містом мертвих.

Ольга КОСОВА, «Вечірній Київ»