Від будинку просвітництва - до театру Оперети

Від будинку просвітництва - до театру Оперети

Рівно 118 років тому цього дня, 2 грудня, на розі вулиці Великої Васильківської та Жилянської відкрили Будинок народного просвітництва, більш відомий киянам за його іншою назвою - Троїцький народний будинок. Своє другу неофіційне, але більш розповсюджене найменування, споруда здобула завдяки розташуванню поруч із Троїцькою церквою та однойменною площею. 

Спорудженню будівлі передувало рішення міської думи, до якої звернулося Товариство Письменності Києва із проханням виділити земельну ділянку для будівництва народного будинку. За задумом ініціаторів, нова установа мала займатися поширення письменності, релігії та освіти серед різних верств суспільства, а також займатися іншою просвітницькою діяльністю. 

20 грудня 1899 року міська дума ухвалила виділити ділянку під будівництво майбутнього закладу освіти на Троїцькій площі, яка тоді знаходилась на околиці міста.

Будівництво розпочалося у липні 1901 року на пожертви міських урядових установ та відомих меценатів того часу, зокрема Лазаря Бродського, який надав 12 тисяч карбованців та Миколи Терещенка, який своєю чергою виділив 3 тисячі.

Двоповерхова споруда була побудована в стилі раціоналізму за проектом архітектора Геннадія Антоновського, і була відкрита через півтора роки. Фасад будинку прикрасили скульптури двох видатних класиків української літератури: Тараса Шевченка та Миколи Гоголя.

 Будинок просвітництва, у своєму первинному вигляді проіснував до 1908 року. За часи своєї діяльності у приміщенні знаходилася редакція історико-етнографічного журналу «Київська старовина», який пізніше  став називатися «Україна».

Троїцький народний будинок та Троїцька церква

Крім просвітницьких та громадських організацій, ще з моменту відкриття Троїцький народний будинок часто надавали в оренду багатьом театральним антрепризам, а у 1907-1917 роках в приміщенні розташовується трупа Миколи Садовського, з ім’ям якого в Києві пов’язують створення першого стаціонарного українського театру. Окрасою колективу була легендарна українська акторка Марія Заньковецька, виступи  якої викликали справжню сенсацію у театральному житті нашого міста. ЇЇ надзвичайне драматичне обдарування полонило багатьох відомих людей того часу. Нею захоплювалися Антон Чехов, Костянтин Станіславський, Лев Толстой, а молодий Остап Вишня зі своїм другом таємно зрізали для неї з оранжереї найкращі квіти…

Марія Заньковецька у ролі Наталки Полтавки

Особливий успіх у глядачів мала прем’єра опери «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка, де головні ролі виконували Марія Заньковецька та Микола Садовський. Сам же композитор, присвятив музичному театру чимало своїх творів, а також охоче працював з багатьма відомим артистами над музичною частиною у виставах. Завдяки Миколі Лисенку, який написав музику до багатьох творів Миколи Гоголя, кияни мали унікальну можливість подивитися на театральній сцені найкращі взірці літературної спадщини письменника.

На сцені театру Садовського починали свої перші творчі кроки знаменитий тенор Іван Козловський, який з великим успіхом співав Андрія в опері С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», композитор Кирило Стеценко (який змінив на посту свого вчителя М.Лисенка після його смерті у 1912 році) а також Лесь Курбас, який працював режисером в театрі у 1916-1917 роках. 

Після революції у стінах театру починає діяти Український народний театр, а у 1922 театр ім. М. Заньковецької, який на жаль, через деякий час переїде до Львова. На базі нього сформувався Національний драматичний театр ім. М. Заньковецької, який і зараз залишається одним із провідних театральних колективів міста Лева.

У 1934 році будівлю театру передають у розпорядження театру Музичної комедії, який у 1966 році стає театром Оперети. У 2004 році театр одержує статус Академічного, а у 2009 статус Національного, що робить його одним із найбільш престижних та популярних театрів Києва, поруч з Національною Оперою України та Національними драматичними театрами Івана Франка та Лесі Українки, які завжди знаходилися в епіцентрі головних культурних та мистецьких подій нашої столиці.

 За свою 86 річну історію, колектив театру втілив у життя понад 200 успішних прем’єр. Переважну більшість репертуару театру складають класичні оперети І. Кальмана, Й. Штрауса, Ж. Офенбаха, а також комічні опери буфа. Останнім часом колектив театру часто звертається і до жанру мюзиклу, який є надзвичайно популярним у наш час.

Творче життя колективу кипить і у наш час. Незважаючи на складний час, який переживають наші театри у зв’язку з пандемією Covid-19, театр оперети представив прем’єру вистави «Бродвейська історія» Джона Кромвелла, яку схвально оцінили глядачі і театральна преса. 

Творчим кредо цей столичний театр обрав фразу «Київська оперета - крок до свята». І дійсно, слухаючи неповторні та життєрадісні мелодії знаменитих оперет та мюзиклів, в багатьох глядачів виникають відчуття гармонії та щастя, яких іноді бракує у бурхливому ритмі нашого повсякденного життя.

Тетяна Асадчева, «Вечірній Київ»