«Більшість киян слухають радіо у машині» — Слава Дьомін про сучасне радіо

«Більшість киян слухають радіо у машині» — Слава Дьомін про сучасне радіо

96 років тому о 19:00 у Харкові вперше пролунали позивні українського радіо. Ведучий тричі сказав у ефірі: «Алло! Говорить Харків!». Так до харків’ян звернувся голова ВУЦВК Григорій Петровський та розпочав трансляцію радіожурналу «Пролетарій». Відтоді радіо назавжди увійшло до нашого життя.

Люди цієї професії не знають вихідних і свят, адже радіо- та теленовини виходять щодня: у будь-яку пору року та за будь-якої погоди. Аби дізнатися про сучасне радіо, журналісти «Вечірнього Києва» побували в гостях у одного з найрейтинговіших радіоведучих країни — Слави Дьоміна, який поділився своїм творчим шляхом та розказав, чим радіо крутіше за сучасні музичні додатки — спотіфай та саундклауд


— Як радіо з’явилося у вашому житті?
— Взагалі до 14-ти років був впевнений, що стану залізничником. Все змінив візит до «Люкс-ФМ» тоді ще у Львові. Мене досить сильно вразила студійна атмосфера, тож довелося негайно перебудовувати плани.

З того часу моє життя пов’язане із радіо. Зрозуміло, що відразу мене ніхто не брав на роботу. До того ж голос ламався. Але все одно відвідував різні «хвилі», хотів вести свої програми. Додатково, я записував свій голос на касету, уживався у роль радіоведучого. Відносив записи програмному директору станції. Надалі він коректував мене, але не брав. Плюс, маю зізнатись, що зв’язки грають велику роль: час від часу бігав до «курилки» аби поспілкуватись та отримати поради від «профі».
І тільки через три роки «Львівська хвиля» надала можливість мені вийти у 5-ти годинний ефір до Дня закоханих. Ідея полягала в тому, щоб люди всю ніч люди освідчувались один одному у коханні. Паралельно, працюючи на радіо поступив на заочну форму навчання до журфаку. Ось так все і зав’язалось на 19 років!

— Яким було радіо вашого дитинства?
— Магнітофон двохкасетний. На нього у 17-18 років записував на свої програми. Тоді дізнався про такі хвилі як: «Наше радіо» — воно було найперше з мережевих, «Львівська хвиля», згодом «Люкс-ФМ».

Був ще вдома «Брехунець», але я його майже не запам’ятав.


— Є думка, що у епоху мультимедіа радіо «відімре», поступившись іншим платформам. Що ви про це думаєте?
— Колись говорили, що телебачення помре, але у нинішніх реаліях почуває себе прекрасно. І спеціально для молодого покоління прогресивні канали зробили компроміс, створивши Youtube-канали, де збирають мільйони переглядів.
З радіо, вважаю, така ж штука. Однозначно можу сказати, що воно не помре, тільки можливо перейде на новітніші пристрої. Наприклад, будуть випускати автомобілі з цифровими радіоприймачами, які працюватимуть через інтернет. Цікава річь, в яку інтегруємось.

Сьогодні статистика показує, що більшість слухачів приєднуються до нас саме за кермом, тож за мету беремо, аби радіостанція стала частиною життя людини. Якщо вона зранку до вечора чує нас, то автоматично стаємо їй другом. Надалі для слухача не буде проблемою поза машиною перейти в онлайн на гаджеті та послухати улюблене радіо.

— Щодо спотіфаю та саунклауду — це сучасна альтернатива радіо, тільки без реклами та програм?
— Такі музичні платформи мають сенс на життя, але радіо — це унікальне поєднання музики, новин, корисної інформації. Більшість людей, які зранку їдуть в машині хочуть чути музику, певну інформацію про світ, розваги та заряд від людини, що також прокинулась о 6-ій та розуміє тебе, як ніхто зараз. Власне цей симбіоз емоцій ти не отримаєш у музичному додатку.

— Щодо жартів: не вважаєте анекдоти на радіо — моветоном?
— Дивіться, все те, що відбувається на великій радіостанції, яка входить у топ-3 по всій Україні, робиться не просто! Все проходить жорсткий відбір, пізніше проводиться аналітика, завдяки якій розуміємо — зайшло це людям чи ні. Все ж таки ми радіо, яке підлаштовується під слухача. У даному випадку анекдоти фоново знімають напругу.

— Коли на радіо було простіше потрапити: сьогодні чи у ваші роки?
— Раніше, бо не було такого поняття, як «формат». Ніхто не знав, як правильно, або як неправильно. Музику крутили виключно з уподобань редактора. Нині все стало максимально комерційним і кожна радіостанція при підборі радіоведучого, розуміє яка людина їй потрібна. Тому завдяки цій фільтрації — складніше.

— Як сьогодні потрапити на роботу на радіо та зробити собі ім’я?
— Спочатку зрозумійте для себе чи впораєтесь із самою роботою. Для цього раджу зробити підводку на 20 секунд та розказати те, що буде цікаво більшості. Це не так легко, як здається. До того ж, конкуренція нині дає своє, але якщо людина амбітна та цілеспрямована — немає нічого неможливого!


— Чи є тренінги у радіоведучих?
— Так. Час від часу, до карантину, відправляли на тренінги за кордон. Але, чесно, нічого нового спікери нам не говорили. І це круто! Бо таким чином ми розуміємо, що нині тримаємося на одному рівні зі світом. А іноді, навіть, самі задаємо тренди.

Даша ГРИШИНА