Київський музей з унікальним зібранням святкує 98 років

Київський музей з унікальним зібранням святкує 98 років

Сьогодні виповнюється 98 років від дня заснування Національного музею «Київська картинна галерея», який знаходиться за адресою вул. Терещенківська, 9.

За цей час музей прожив складне цікаве життя. Було все: невдачі, успіхи, знахідки, цікаві виставки, публікації, велика кількість відвідувачів, глибокі лекції, розвиваючі дитячі програми.

Колекція музею нараховує близько 14 тисяч експонатів живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва. Музей володіє такими шедеврами як «Буря» І. Айвазовського, «Дівич-вечір» В. Маковського, «Три царівни підземного царства» В. Васнецова, а також монографічними колекціями видатних майстрів пензля В. Верещагіна, І. Крамського, І. Шишкіна, М. Ге, В. Полєнова, М. Врубеля, М. Нестерова та інших.

У листопаді Національний музей «Київська картинна галерея» представляє виставку «Іконопис та давньоруське декоративно-прикладне мистецтво» з колекції музею.
Експозиція знайомить з творами колекції іконопису музею більшість з яких раніше не експонувалися. На ній представлено різні типи ікон XVI – початку XX ст.: храмові, виносні та «домашні». Пам’ятки походять з різних регіонів Давньої Русі, Російської імперії та України.



ІСТОРІЯ

Національний музей «Київська картинна галерея» був відкритий 12 листопада 1922 р. і спочатку мав назву Київської картинної галереї. Виникнувши в непростий час смути й голоду після революції 1917 р. і громадянської війни, музей у своєму розвитку пережив усі етапи становлення, перебудови, злиднів і втрат, які пройшла Україна в період свого існування в складі Радянського Союзу.

Відкриття музею було приурочено до 5-ї річниці Жовтневої революції. В основі його колекції – націоналізовані художні цінності, зібрані 1919 р. в спеціальний музейний фонд, значну частину якого складали пам’ятки, що належать до давньоруської та російської й української художніх культур. 

З колекцій Миколи, Івана, Федора Терещенків до Київської картинної галереї надійшла найбільша кількість робіт високого художнього рівня. Насамперед, це твори живопису, графіки, скульптури художників другої половини ХIХ ст., з багатьма з яких члени родини Терещенків були особисто знайомі. 

Надалі до галереї стали передавати роботи з інших закладів Києва (колишнього Міського музею, кабінету мистецтв Київського університету, Всеукраїнської академії наук України), а Центральний музейний фонд направив до України частину творів з ленінградського і московського сховищ. Отже, до музею надійшли роботи майстрів кін. ХIХ – поч. ХХ ст. (А. Архипова, А. Рилова, В. Бялиницького-Бирулі, К. Юона, М. Реріха, К. Сомова, П. Кончаловського, Р. Фалька), що було дуже важливим для створення ціліснішої збірки, яка розширила часові рамки своєї експозиції роботами ще одного періоду розвитку мистецтва. Каталог-путівник галерії, складений її першим директором А. Дахновичем 1928 р., налічував близько 300 творів.

Протягом наступних 10 років твори, іноді цілими колекціями, переходили з музею до музею, так само змінювалися і самі музеї. Деякий час на початку 1930-х рр. музей вважали Національною картинною галереєю, де демонстрували сучасне українське й російське мистецтво. При галереї був просторий кабінет російської, української та західноєвропейської графіки. Усе це, суттєво розширюючи збірку, робило її профіль досить розпливчастим. Однак такі перетворення сприяли отриманню музеєм великих колекцій живописних і графічних робіт І. Рєпіна, В. Маковського, М. Ґе, М. Врубеля. Дуже важливою була передача творів ХVIII ст. – робіт Д. Левицького та В. Боровиковського, а також робіт давньоруського мистецтва.

У 1934 р. через організацію в Києві єдиного Державного музею галерея ввійшла до його складу, але вже наступного року сектор російського мистецтва знову виділили в самостійну установу, що отримала назву «Київський державний музей російського мистецтва». Фонди самостійного музею складалися з робіт ХIII – поч. ХХ ст. Від 1939 р. стали формувати відділ сучасного мистецтва, що виник як «Виставка робіт радянських художників із закупівель останніх років».

До початку 1940-х рр. музей став однією з найзначніших художніх збірок країни. Створена повноцінна експозиція за історико-хронологічним принципом, організуються виставки, ведеться науково-дослідна робота. Музей долучається до активної діяльності з популяризації мистецтва, прийнявши всесоюзні виставки творів І. Рєпіна, В. Сурикова та ін.

Друга світова війна завдала музею значної шкоди. Головну, найвагомішу частину музейної збірки евакуювали 1941 р. до Уфи, де в місцевому музеї були створені належні умови для її зберігання. Решту спіткала лиха доля. Багато робіт вивезли за межі України окупанти. Усього музей втратив близько 1500 творів.

Відновленню збірки в повоєнні роки сприяла державна політика придбання робіт для музею через спеціальні закупівельні комісії. Завдяки цьому до музею надійшли картини О.Саврасова, М.Крамського, М.Ґе, М.Клодта, А.Пластова, С.Чуйкова, С.Герасимова, М.Сар’яна, Ю.Пімєнова, П.Кончаловського, В.Сєрова, З.Серебрякової, М.Реріха та ін. Все це сприяло як заповненню лакун в експозиції, так і формуванню збірки загалом.

Свого часу музей послідовно формував розділи мистецтва народів СРСР, що було складовою частиною загальних ідейно-політичних настанов держави. Зараз як позитивний результат цієї роботи музей володіє досить широкою колекцією творів багатьох визначних майстрів практично всіх колишніх республік Союзу – нині незалежних держав.

Культурних центрів з поважним віком у столиці багато, цього рокуКиївський академічний театр юного глядача на Липках відзначає 95-річчя від дня заснування.

Марія Катаєва, фото Національного музею «Київська картинна галерея»