Фільм про людські тіла та душі демонструють у Києві

Фільм про людські тіла та душі демонструють у Києві

В українському прокаті демонструють дебютну повнометражну ігрову картину литовського режисера Мантаса Кведаравічюса «Парфенон». Знімалася в Україні, Греції, Туреччині, Уганді та Литві.

Це вже другий фільм режисера, який він зняв в Україні.  У 2016-му презентував документальний «Маріуполіс» про грецьке поселення на сході України, біля Маріуполя. 

У дешевому борделі біля підніжжя афінської фортеці чоловік пригадує події свого життя, за сюжетом. Його пошуки любові та слави проживає повія, гангстер, якого переслідують нещастя, іконописиця, яка не має віри. Всі герої пов’язані між собою, їх долі перетинаються. Фільм має позначку 18+, показує сцени насильства та сексу.

Режисер три роки проводив етнографічне дослідження в Афінах, Одесі та Стамбулі. Його цікавило життя маргінальних верств суспільства різних національностей:  курди, суданці, українці, греки, які мешкають в сквотах, борделях, залишених заводах. 

- Коли вперше прочитала сценарій, який потім декілька разів змінювався, мене так зачепила ця історія, що потім снилася. Незрозуміло, чи це дійсність чи ні, є балансування між чистим і брудним, світлим і темним, як і щоденне життя. Йдеться про власні життєві принципи, мораль суспільства, яку ти приймаєш чи відмовляєшся, - розповідає продюсерка фільму Наталія Лібет. Мантас є професором соціальної антропології. Він досліджує людські тіла і душі. Принципово працював з професійними та непрофесійними акторами. Разом з ними створював діалоги.  Першою назвою фільму був «Стасіс». Це стан, коли всі сили, внутрішні та зовнішні, знаходяться в балансі. Потім режисер змінив його на «Парфенон»  - давній храм в Афінах, звідки починається оповідь фільму. Там можна отримати притулок. Так само наше тіло  теж храм,  що прихищає нашу душу і його треба берегти.

Головні ролі виконують Рита Бурковська, яка є єдиною професійною акторкою, Ганна Білоброва, Мехді Мохаммед та Гарип Оздем. Фільм присвячений Гарипу, який загинув у Берліні літом 2019 року. 

- Моя героїня Софія спочатку задумувалася як іконописиця. Я ходила в Лавру вчитися писати ікону, - пригадує акторка Рита Бурковська. - Потім вирішили зробити її реставраторкою, і я пішла навчатися реставрувати ікони.  Софія записує розмови дідуся, реставрує ікони, знаходиться  в духовному пошуку. Разом зі мною знімалися люди, які не є акторами, живуть своє власне життя.  5 діб ми провели в лікарні, де колишні наркомани знайшли себе у вірі та проходять реабілітацію. Цікаво було спілкуватися з різними людьми. Тоді вже тривала війна в Україні, і дуже суголосно, коли Мехді розповідав шокуючі історії про Судан, Гаріп - про Курдистан і своє дитинство. Режисер Мантас  - цікава та харизматична особистість, багато знає про людей і країни. Намагався занурити нас в реалії. В  Афінах ми бували в справжніх борделях.  Мантас показує неприкрашене життя.  Бачить в трагічних історіях красу.   Гадаю, в цьому фільмі найважливішою є тілесність, це те, що нас всіх поєднує.  Є нашим спільним простором, хоч у кожного різна історія. 

- Африканську частину знімав сам Мантас, я був оператором в Україні та Греції, - говорить В’ячеслав Цвєтков. – В процесі вирішили, , що камеру ніколи не треба зупиняти. Загалом вийшло  дуже багато матеріалу, на екрані лише  десята частина. Були постановочні та документальні сцени. Я знімав, Мантас постійно кричав продовжувати. У фільмі багато імпровізацій. В Греції ми полізли через паркан на покинутий завод, де жили емігранти. Мехді з Судану мешкав там і привів нас.  І я просто фільмував, що відбувається. 

Cвітова прем’єра картини відбулася на Тижні критиків Венеціанського міжнародного кінофестивалю у вересні 2019 року. «Парфенон»  є фільмом спільного виробництва Литви, України та Франції.