Алкогольний експеримент та кочівники Америки: найцікавіші фільми на Київському тижні критики
З 22 по 28 жовтня у столичному кінотеатрі «Жовтень» пройшов 4-й кінофестиваль «Київський тиждень критики», програму якого складають українські кінокритики. Сінемафілам вперше в Україні показали фестивальні хіти та українські прем’єри. Розповідаємо про найяскравіші зарубіжні картини.
Кураторами цьогорічного фестивалю виступили редакторка розділу «Культура» LB.ua та співзасновниця «Спілки кінокритиків України» Дарія Бадьйор, режисер і засновник видання Cineticle Станіслав Битюцький, а також кінокритики Сергій Ксаверов та Анна Дацюк.
Програма «Київського тижня критики» складалася з трьох секцій — міжнародної програми (картини з головних світових кінофестивалів), тематичної «Дивні дні» та програми «Фокус: Україна-Франція». У межах третьої програми відбулися прем’єри українських фільмів «Атлантида», «Погані дороги» та «Номери».
Особливістю кінопоказів є обговорення фільмів. Спочатку кінокритики презентують фільм та дають певні ключі до його розуміння. Після перегляду разом з глядачами обговорюють побачене.
«Ще по одній» Томаса Вінтерберга
Четверо вчителів однієї школи вирішили поекспериментувати і випробувати теорію норвезького психолога, що людині бракує половили проміле в крові. Для цього вони щодня виписають для підвищення продуктивності та настрою.
Головні ролі у стрічці виконали Мадс Міккельсен, Томас Бо Ларсен, Ларс Ранте та Магнус Міллан — усі відзначені «Срібною мушлею» за найкращу чоловічу роль на міжнародному кінофестивалі в Сан-Себастьяні. Фільм також увійшов до офіційної програми цьогорічного Каннського кінофестивалю.
«Частково це історія про вікову кризу. Алкоголь виступає радше не темою, а засобом. Аби додати хаосу в надто раціональне життя героїв, — розповідає Анна Дацюк. — Вибір професії вчителя невипадковий. Герої перебувають у безпосередній близькості з тими, ким самі були раніше. Алкоголь для них — допінг, щоби звільнитися від гніту раціональності та згадати, як це було колись».
За її словами, фільм є ностальгією за молодістю, ейфорією та свободою. Між тим, він сповнений надії. Через втрату контролю та падіння герої намагаються віднайти любов до життя. Для кожного з героїв алкоголь стає каталізатором — допомагає визначити, як вийти з кризи та перейти на новий життєвий етап. Або ж ні.
До речі, у фільмі мала зіграти 19-річна донька Вінтерберга, яка загинула в автокатастрофі за чотири дні до зйомок. Тож для режисера ця картина стала можливістю й самому, попри трагічну втрату, знаходити сенс радіти життю.
«Ще по одній» вийде у прокат 12 листопада. І має всі шанси стати глядацький хітом.
«Початок», Деа Кулумбегашвілі
Дебют грузинської режисерки розповідає історію спільноти Свідків Єгови, на яку під час проповіді нападають екстремісти. Правоохоронці не бажають розслідувати й радять забрати заяву. Дружина голови громади, Яна, в час, коли чоловік поїхав, зазнає домагань місцевого поліцейського. Жінка намагається розібратися у своїх бажаннях і переживає складну депресію. Стрічка отримала «Золоту мушлю» за найкращий фільм і «Срібну мушлю» за найкращу режисуру та жіночу роль на кінофестивалі в Сан-Себастьяні 2020 року.
«Кулумбегашвілі вивчала життя Свідків Єгови в рідному селі. Водночас мала ідею написати сценарій про жінку, роль якої була би другорядною в будь-якому іншому фільмі, — розповідає Дарія Бадьйор. — Головна героїня страждає. Прагне бути актрисою, однак чоловік не дозволяє. Вона не може ні на що вплинути. Загалом це давньогрецька трагедія про спробу емансипації жінки з патріархальних структур, які її оточують — родини, церкви, країни».
За словами Кулумбегашвілі, історія помсти подарувала би глядачам полегшення і відчуття завершення. У картині фінал сюрреалістичний. Таким чином режисерка натякає, що правосуддя в реальності може й не наступити.
«Земля кочівників» Хлої Джо
Через економічну кризу фабрика гіпсокартону закрила підприємство та місто Емпайр у штаті Невада. 60-річна Ферн втратила житло і роботу. У своєму фургоні вона вирушає в подорож Сполученими Штатами й вирішує жити, як сучасна кочівниця. Стрічка стала лауреатом «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю 2020 року.
В основі стрічки — книжка «Номадленд. Вижити в Америці XXI століття» журналістки Джессіки Брудер. Вона три роки досліджувала життя літніх американців, які стають сучасними кочівниками та пересуваються країною у трейлерах, шукаючи роботу.
«Це третя картина американки Хлої Чжао, яка народилася і виросла в Китаї. Усі ролі, окрім Френсіс МакДорманд і Девіда Стретейрна, виконали реальні номади, - розповідає Дарія Бадьйор. — Це дуже людська історія. Герої розмовляють про родину й домівки. Дуже життєво й достовірно, адже частина сценарію побудована на особистих історіях героїв. Стрічка демоснтрує досвід, як насправді живеться такому прошарку суспільства»
Героїня фільму каже — I'm not homeless, I'm houseless — в неї немає конкретної оселі, але є дім. Вона підлаштовує трейлер під свій простір, перебуває в дорозі, незалежна. Картина переглядає американську мрію, де стрижнем був успіх та матеріальні блага.
Прокат «Землі кочівників» заплановано на 14 січня.
«Новий порядок», Мішель Франко
Розкішне весілля пари з вищого класу переривають непрохані гості й влаштовують розправу над присутніми. У країні починаються бунти зі зростанням класової ненависті та сплеском насильства. Військові встановлюють владу. Перекривають вулиці, запроваджують комендантську годину. Вони беруть у полон членів заможних родин, вимагають викупи, а після отримання грошей убивають. Стрічка стала володарем Гран-прі журі останнього Венеційського фестивалю.
«Важливу думку можна помітити в титрах. „Тільки мертві побачать кінець війни“. Протистояння між соціальними прошарками, культурними й філософськими конструкціями точитиметься завжди. Жертвами ставатимуть конкретні люди. Це ніколи не закінчиться, » — каже Сергій Ксаверов.
За його словами, режисер намагається зробити розтин політичної системи як механізму. Вона знищує себе руками нижчого класу та солдатів. А платять щоразу бідні. Політики й режими змінюють одне одного за їхній рахунок.
«Ширлі», Жозефін Декер
Історія про письменницю Ширлі Джексон, яка для написання нової горор-книги запрошує пожити у свій дім молоду пару. Подружжя втягують у складну й небезпечну гру-маніпуляцію на межі життя та смерті. Фільм отримав спеціальний приз журі за внесок у розвиток авторського кіно на кінофестивалі «Санденс» 2020 року.
«У стрічці є лише певний каркас, який опирається на біографію Джексон та її чоловіка. Це твір про етап у житті письменниці, поданий в естетиці її ж творчості. Світ фільму — не справжні 1940-ві, а простір американської культури, де зустрічаються готика, п’єси Едварда Олбі і фемінізм, — каже Анна Дацюк. — У фільмі важливі дві лінії стосунків. Перша — Ширлі з чоловіком. Їхній союз тримається на нездорових стосунках, алкоголізмі та істерії. Друга — взаємини Ширлі та її фанатки Роуз, які не так легко зрозуміти і трактувати».
У своїй енергетиці картина перегукується із творчістю письменниці Ширлі Джексон. Її твори лякали читачів навіть після Великої депресії та Другої світової. Однак стали натхненням для інших письменників, серед яких — Стівен Кінг і Ніл Ґейман.
На 4-му «Київському тижні критики» показали 19 фільмів. 5-й «Київський тиждень критики» відбудеться 21-27 жовтня 2021-го.
Перед відкриттям кінофестивалю «Київський тиждень критики» третя національна премія кінокритиків КІНОКОЛО оголосила переможців.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»