Незвичайні будинки Києва
Київ вражає не тільки своїми архітектурними шедеврами, а й цікавими легендами, якими оповиті старовинні вулиці та будинки. Ці легенди приваблюють не тільки гостей столиці, але й місцевих. Адже цікаво дізнатися – які з історій відбувались насправді, а які є лише красивою вигадкою. У цьому ми з вами спробуємо розібратися. Журналісти сайту «Вечірній Київ» підготували для вас підбірку старих та дуже красивих будинків, навколо яких «кружляє» чи мало містичних легенд.
Будинок з привидом у центрі Києва
Споруда з привидом також відома, як будинок Сулими. Історія цього будинку бере свій початок від 1833 року. В той час купець Яким Сулима (син генерального судді і далекий родич гетьмана Івана Сулими) почав будівництво маєтку на Лютеранській, 16. Автором цього проєкту став архітектор Людовік Станзані.
Згідно з проєктом, на Лютеранській вулиці повинен був з`явитися палац у східному стилі, проте з елементами класицизму. Зі сторони вулиці будівля була 3-х поверховою, а з двору мала 2 поверхи. Фасад був прикрашений шестиколонним портиком, а вінчати цей ансамбль мав купол. Всього в будинку було 37 кімнат, і ще 10 розміщувались у флігелях.
Історія будинку набуває містичного характеру відколи Сулима раптово помирає. Сталося це у 1840 році, якраз незадовго до закінчення будівництва. Будинок перейшов у власність до його вдови Уляни Вишневської. Проте вона невдовзі вийшла заміж за генерала Ловцова. Києвом ширилися розмови про те, що дух покійного Сулими оселився в маєтку. Одні казали, що причиною є велике кохання та ревнощі до Уляни, інші ж були впевнені, що купець хоче жити в будинку за який так дорого заплатив. Сусіди запевняли, що начебто ночами з горища чувся дикий сміх, з`являвся білий силует, а з фасаду почало раптово падати каміння.
Ще гіршу славу цей будинок отримав після смерті генерала Ловцова, який помер, не минуло й року. Тож, після того там боялись оселитись навіть квартиранти.
У 1859 році тут створили притулок для бідних. Але в 1868 році сталася велика пожежа. Верхній дерев`яний поверх повністю згорів, залишився фундамент з каменю та флігелі. Будівлю відреставрували, але вона зовсім не схожа на той маєток, який створив Станзані. В 1928 році будівля перетворилася на комуналку, а нині там знаходяться офіси.
Адреса: Лютеранська, 16.
Замок Річарда
На початку ХХ століття киянин Дмитро Орлов почав будувати прибутковий будинок на горі Уздихальниці, що поруч з Андріївською церквою. Чи то місце стало руйнівним для Орлова чи то сам будинок, але щасливого майбутнього він Дмитрові не віщував.
Спроєктований будинок у стилі англійської готики. Як виявилось, Орлов знайшов проєкт в архітектурному журналі, тому архітекторові вирішив не платити. Коли будівництво майже завершилося, велика частина будинку згоріла під час пожежі, яка почалася раптово.
Щоб хоч якось заробити грошей на добудову, Орлов був вимушений поїхати до Сибіру, але на зворотному шляху його пограбували та вбили. Споруду добудувала дружина Орлова, але з робітниками не розрахувалася.
Будинок почав приймати квартирантів, але всі вони швидко з’їжджали, бо постійно чули завивання та стукіт у стіни. У звʼязку з цим будинок майже не приносив прибутку.
Виявилося, що робітники вирішили помститися та заклали в труби черепки і проколоту яєчну шкарлупу, через що і виникали дивні звуки. За радянських часів його переробили під комуналки, певний час там жили художники.
Проте на теперішній час будинок пустує. Місцеві кажуть, що він проклятий.
Адреса: Андріївський узвіз, 15.
Будинок Яновського та дівчинка, якої не було
У будинку на Андріївському узвозі, 17, деколись мешкав і проводив прийом відомий лікар Феофіл Яновський, якого давно вже немає. Проте легенди, пов’язані з ним, ходять і досі. Феофіла Яновського знали як «святого лікаря», бо він лікував бідних людей, ще й потайки підкладав їм гроші.
Одного дня до нього прийшла дівчина і попросила провідати її хвору маму. Він закінчив прийом і пішов за адресою, що залишила дівчина.
Це була маленька бідна кімната. Жінка, що там лежала, була дуже хворою. Лікар надав допомогу і став роздивлятися навколо. На стіні він побачив портрет дівчини, що приходила до нього. Жінка сказала, що це її донька, яка померла рік тому.
Декілька тижнів після того Яновський не приймав пацієнтів. Але згодом отямився і розповів цю історію своїм учням.
Адреса: Андріївський узвіз.
Кому служать коти?
Прогулюючись Гоголівською вулицею, можна натрапити на дивовижний зелений будинок з котами. Будівля вирізняється багатим та незвичним декором фасаду: поміж своєрідного пластичного оздоблення містяться зображення численних химер та скульптур чоловічих голів. Вхід до будинку прикрашають фігури сов, а краї великого напівкруглого вікна на першому поверсі – барельєфи котів із зеленими очима, від яких і походить поширена назва будинку. Саме ця особливість і стала причиною появи багатьох легенд, пов’язаних із так званим «Будинком із котами».
Побудували цей будинок у далекому 1909 році за проєктом архітектора Володимира Безсмертного, на замовлення Федора Ягимовського. Через містичне оформлення фасаду будинку, люди помилково пов'язують його спорудження з відомим архітектором Владиславом Городецьким.
Для творчості Володимира Безсмертного таке оздоблення фасаду було нехарактерним та й саме прізвище архітектора навіювало на киян особливі думки. Відтак більшість з них почали вірити, що в домі живе нечиста сила – чорт, на присутність якого натякає фігура на верхівці фасаду будинку.
Що стосується котів, то їхня роль оцінюється по-різному, згідно з однією версією коти та сови, яких так багато, прислужують головному злодію, а за іншою – навпаки намагаються оберігати жителів та протидіяти злу.
Більш реальна, хоч і не позбавлена романтизму версія, говорить про те, що напередодні будівництва дому в Ягимовського зник улюблений кіт. Пошуки тварини не дали результатів і тоді чи-то архітектор, чи-то замовник вирішили оздобити будинок котами, які вже точно ніколи не втечуть.
Адреса: вулиця Гоголівська, 23.
Нагадаємо, центр столиці прикрашає Венеціанське Палаццо.