Виставка інтимних, пластичних і настроєвих ікон Олександра Сухоліта відкрилася у Музеї історії Києва
Олександр Сухоліт – український скульптор, графік, іконописець – фігура у мистецькому світі знана і шанована. Його творчість була відзначена журналами «Аура» та «Forbs». Він єдиний український художник, роботи якого пройшли відбір журі Міжнародного трієнале мініпринту в Токіо і трієнале «Принт» в Осаці (Японія) та отримали премії. Сухоліт, більш відомий як скульптор, цього разу представив широкому загалу київських шанувальників рідкісного мистецтва колекцію унікальних ікон. За визначенням мистецтвознавців – інтимних, пластичних, чутливих і настроєвих, які бажано розглядати без присутності великої кількості людей. Цікава і техніка виконання – ефект «сухої голки» по металу. Сам митець свої твори називає «духовними портретами буття» і своєрідно ставиться до них.
– Ікона – це не тільки творче зображення, але це і дія, – ділиться він своїми роздумами. – Подібно до дітей, які бавляться ляльками, цілують їх і вкладають спати, я ікони сприймаю не такими, щоб на них тільки дивитися, а такими, щоб до них прикладатися. По телевізору, приміром, цього зробити не можна.
Ікони, представлені на виставці, Олександр Сухоліт створював близько 10 років. А деякі написані наприкінці 1980-х – на початку 2000-го.
– Ще за радянських часів, коли Горбачов вирішив здивувати весь світ творчістю вітчизняних митців, Спілка художників України визначила саме Сухоліта, який тоді встиг тільки закінчити художній інститут, представляти наше мистецтво на міжнародному рівні, – розповідає Юрій Комельков, колекціонер, галерист і друг Олександра. – Я, приміром, свою колекцію розпочав із творів Сухоліта. Переглянувши в одній галереї 200 його робіт, відібрав тільки одну-єдину ікону, яка мене просто захопила. Однак, як з’ясувалося, її не можна було придбати…
Через багато років Юрій Комельков отримав заповітну ікону в подарунок від самого автора на день народження. Відтоді вважає її чудотворною, а здійснення своєї мрії – справжнім дивом. Саме за його сприяння відбувся цей виставковий проект, а також видано альбом «Ікона».
– Моя душа подорожувала всією історією мистецтв, і все, що мені подобалось, я забирав із собою і використовував у своїй творчості. Візантійську тему закінчив і тепер малюватиму людей. Адже людина – це творіння Боже, тобто теж ікона, – поділився своїми творчими планами Олександр Сухоліт.
Фото Григорія Кубланова