Археологи шукають "вузол зв’язків" стародавнього Києва із зовнішнім світом

На столичній Поштовій площі наразі тривають розкопки. Про найцікавіші археологічні знахідки та перспективи створення на цьому місці підземного музею для збереження історичних раритетів розповів «Вечірці» директор Центру археології Києва, кандидат історичних наук Михайло Сагайдак.
– Михайле Андрійовичу, що дали українській археології розкопки на Поштовій площі?
– Ми стоїмо сьогодні на певному роздоріжжі. Адже старі теорії відходять, а їм на зміну приходять нові концепції. Згідно зі старими поглядами, розвиток Києва розглядався як довготривалий процес, який розпочався ще тоді, коли Середнє Подніпров’я населяли слов’янські племена. А еволюціонувати вони починали в результаті своїх мудрих роздумувань. Якраз легенда про Щека, Кия і Хорива добре ілюструє мотив цієї історії. Мовляв, жили мудрі поляни, які надумали те – зробили, інше – теж, наче зовнішнього світу не існувало і він на них не впливав… Нині ми розширили контекст цих подій і почали наближатися до твердження, що Київ виник не з простих, а з глобальних причин.
– Які ж це глобальні причини?
– Поштова площа – це берегова лінія. Сьогодні її можна розцінювати як, приміром, місце для пляжу. А в контексті стародавніх часів – це вузол зв’язків із зовнішнім світом. Якщо взяти Київську Русь середини Х століття, то, з одного боку, ми побачимо війну між родами і кланами, а з другого – діяльність міста. Наші опоненти стверджують, що його мешканці були землеробами, які накопичували свої здобутки.
– З опонентами зрозуміло. А ви до чого схиляєтеся?
– А наша теорія говорить про те, що потужним каталізатором розвитку державності й усіх інших напрямків діяльності була міжнародна торгівля – комунікації і зв’язки. Так склалося у геополітичному контексті, що зона Середнього Подніпров’я виявилася для величезного регіону Північної Європи дуже привабливою. Адже звичний канал, який ішов раніше через Середземномор’я, на той момент виявився перекритим через арабську експансію, отже, і Центральна, і Північна Європа мусили переорієнтовуватися. І весь цей торговельний потік зі Сходу пішов до нас. У цьому контексті берегова лінія Києва – це індикатор міжнародних зв’язків.
– Які сьогодні в Києві відбуваються археологічні розвідки, і чи є цікаві знахідки?
– На сьогодні найцікавішими є роботи на Поштовій площі, пов’язані з реальною археологією. У 1976 році, коли будували станцію метро, ми, археологи, теж там були і зафіксували наявність досить ранніх культурних шарів. Однак тоді жодних умов для досліджень не було. І все ж таки ми, як партизани, сиділи в метробудівському котловані і працювали. Нині ж, коли на Поштовій площі створюється підземний простір, який називається торговельно-розважальним комплексом, ми зуміли, на відміну від попередніх часів, отримати певний статус, і наша група там присутня. Тому не пропускаємо цікавих об’єктів – залишків споруд чи поховань – і кожного дня отримуємо знахідки.
– Які вважаєте найзнаковішими?
– Для археолога, який досліджує Київ, все є тотально цікавим, навіть прошарки землі, які з’явилися в результаті зсуву чи повені. А речі, залишені людьми внаслідок тих подій, варті ще більшої уваги. Адже археологія є історією матеріальної культури. Цікаві також і залишки оборонних споруд на Поштовій площі часів пізнього Середньовіччя. Там було сформовано оборонну лінію, спрямовану в бік Хрещатика, і, очевидно, існували ворота. Ми маємо мальований план 1695 року, на якому чітко показано, як вулиці сходилися до цих воріт і якими були будинки – одно- чи двоповерховими, кам’яними чи дерев’яними. Для оборонних споруд використовували дерев’яні накати, які засипали землею. Багато знахідок маємо литовського періоду: це монети, рештки всякої амуніції, зброя, ювелірні прикраси. Є джерела, в яких зазначено, що литовці направляли кошти й обладнання для укріплення і посилення київської оборонної лінії.
– Що вже є у доробку археологів?
– Ще взимку минулого року ми знайшли на Поштовій площі лінію паркану з дубових колод часів Київської Русі протяжністю понад 5 метрів на глибині близько 6 метрів, яка дуже добре збереглася. А поряд також знайшли залишки будівлі у дуже малому форматі. Всі ці знахідки законсервовано. Тепер ми рухаємося до цієї точки, але під землею. Хочемо розкрити цю зону і побачити її у повній красі…
– Чи є докази, що Київ був торговим містом, тобто вузлом зв’язків із зовнішнім світом?
– Наголошу, що перші торгові зв’язки між Києвом і Константинополем датовано серединою Х століття. Є історичні джерела, в яких все чітко написано про це, навіть із зазначенням «депутацій» і умов цих відносин. Наша кінцева мета – знайти речові докази таких контактів. Уже сьогодні маємо фрагменти речей, які супроводжували партії товарів. Це так звані пломби або печатки, що були на товарах, які відправляли з Києва чи одержували тут. Таку пломбу княжої доби нещодавно знайшли археологи. Скоріше за все, вона має візантійське походження.
– Розкопками на Поштовій площі зацікавилися мер Києва, міністр культури, представники Комісії Верховної Ради з питань культури і духовності, в результаті чого сформувалася думка про необхідність створення музею підземного простору з новою естетикою, новим дизайном…
– Це, безумовно, виклик для нинішньої влади. Адже такого досвіду немає, технології теж, а коштів – обмаль. Інвестор погоджується профінансувати розкопки, бо він зацікавлений отримати площі. А от як облаштувати підземний музей – це питання. Мені довелося бачити подібні експозиції в Європі, але я відвідував їх як дослідник і менше цікавився технічною стороною питання. Наприклад, є такий об’єкт у Кракові – 4 тисячі квадратних метрів підземного музейного простору під центральною площею міста. Загальну концепцію створення нашого підземного музею на Поштовій площі вже написано. Але скільки буде виділено коштів, скільки там буде об’єктів і який із них стане головним, поки що невідомо.
Фото Григорія КУБЛАНОВА