Містичний Київ: чим здивує Лиса гора

Містичний Київ: чим здивує Лиса гора

«Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього» – казав видатний український поет Максим Рильський. Але інколи знати подробиці з життя тих чи інших куточків не тільки цікаво, а й навіть трохи моторошно – а від цього ще цікавіше!

Одним із таким місць у Києві, звичайно, є Лиса гора на Печерську. Про її містичні таємниці «Вечірньому Києву» розповіли у «Soul Travel».

Ще за довго до часів Київської Русі на горі розташовувалися  дерев’яні фортеці та місця поклоніння прадавнім силам природи. Деякі історики вважають, що Лиса гора була притулком для волхвів, які століттями служили на цій горі богам, облаштовуючи Храми і підземелля.

Лиса гора - бо на місцях сили не росте рослинність, і наші пращури облаштовували на них Святилища і Капища. Всі дерева, що ми бачимо на горі, посадили при облаштуванні паркової зони. Стародавні дуби вважалися священними і їх не вирубували, та і бачимо ми їх на схилі "лисої" частини гори.

У другій половині 19 сторіччя на стратегічному узвишші збудували фортифікаційні споруди. Вони мали захищати місто від нападу ворогів із заходу і півдня: в підмурівках розташували величезні резервуари з водою, які у разі нападу ворога мали затопити форт разом із нападниками.

Форт був складною системою бастіонів, равелінів, люнетів, ретраншементу тощо. Земляні вали мали висоту в 10-12 метрів – їх наскрізь прорізали патерни – тунелі довжиною до 40 метрів, викладені цеглою й закриті з обох сторін решітками. План фортеці тримався в суворій таємниці. Кожному, хто мав спокусу передати інформацію противнику, погрожували засланням до Сибіру або ж розстрілом. Поруч із фортецею побудували казарми для інженерних частин, у яких могли перебувати кілька тисяч солдатів. Будівлю зводили з розрахунком на використання важкої артилерії. На території цієї фортеці були розташовані: арсенал, порохові погреби, магазини, казарми, будинки військового відомства.

У 1897 році Лисогірський форт отримав статус «фортеця-склад III розряду». У свій час тут зберігали піроксилін – сильну вибухову речовину. Жителі Києва навіть не здогадувалися, що весь цей час жили як «на пороховій діжці».

Саме на цих артилерійських складах за часів німецької окупації, в 1918 році відбувся великий вибух, який зруйнував частину Печерська. Вибуховою хвилею було вибито шибки будинків аж до Університету Св. Володимира. Згодом склади були вивезені, а підземні споруди – підірвані.

– Звук пройшов втретє, і так, що почало з громом обвалюватись в печерських будинках скло, і ґрунт заворушився під ногами. Невдовзі дізналися звідки прийшов звук. Він з'явився з Лисої Гори за містом, над самим Дніпром, – описує цю подію Михайло Булгаков у творі «Біла гвардія». Пізніше автор згадає Лису Гору в іншому своєму романі «Майстер та Маргарита», описуючи смерть Ієшуа.

Був час, коли частина території Лисої гори була місцем страти злочинців. Їх вішали – звідси пішла назва «Мертвецька роща». Державних злочинців доставляли темною ночі в арештантській кареті. Смертників за галом було понад 200. Вбитих позбавлялися права на християнське поховання, тому кат просто закопував тіла повішених недалеко від шибениці без усіляких пам'яток про людину. За словами гіда «Soul Travel» археологи знаходили навіть тіла без голів із мідними списами у спині. На Лисій горі було страчено й Дмітрій Богрова – вбивцю прем'єра Столипіна.

Деякі туристи сьогодні зізнаються, що бачили силует чоловіка у військовій формі, який з’являється на місці, де були встановлені шибениці. Легенди кажуть, що це Дмітрій Богров блукає місцем своєї загибелі.

З того часу Лиса гора вважається місцем «поселення» нечистої сили –  бо там було дуже багато жорстоких вбивств.

– У роки Другої світової війни тут була розташована німецька танкова частина, яка стала свого роду рекордсменом за кількістю солдатів, що зійшли з розуму і закінчили життя самогубством. Історики, що працюють з архівними документами тих часів, часто стикаються з рапортами солдатів, які описують зустрічі з «незрозумілими явищами». Наймістичнішим вважають патон під номером 2. Саме біля його входу відбуваються дивні речі: відмовляє техніка, помітні дивні образи, чути голоси та багато іншого, – розповідає гід Юлія.

Біля цього патону хтось написав на стіні слово «Пекло» та стрілкою вказав до входу. Після війни на горі розмістили ракетну частину та встановили так званні «глушники», які можна побачити й зараз. У 1990-х роках військову частину закрили, і Лиса гора стала місцем для містичних прогулянок. Трохи пізніше на Лисій горі з’являється Святовидове капище, яке приваблює до себе сучасних язичників і звичайних туристів

Гід наголошує, що попри всю кров, що тут була пролита, Лиса гора – місце сили. Тут люди бачать світ по-іншому: відчувають силу природи через вібрації та відповідають собі на найголовніші питання.

Перед тим, як завітати у гості до Лисої гори, треба обов’язково привітатися з нею, вшанувати пам'ять предків й пригостити смаколиками жителів гори. Тоді гора вам допоможе відчути надзвичайний прилив сил та оновитися. Наостанок, загадайте бажання, яке Лиса гора допоможе здійснити та не забудьте подякувати їй за гостинність.