У Києві обговорили, як протидіяти домашньому насильству

– Люди тільки зараз почали усвідомлювати, що проблема криється не лише в тому, що людина отримує якісь фізичні травми, може бути і психологічне, сексуальне або економічне насильство. Ми витратили роки, щоб пояснити українцям, що таке домашнє насильство. І сьогодні вже можемо просуватися далі, – зазначила Почесний Посол Фонду ООН у галузі Народонаселення в Україні Марія Єфросиніна.– Із травня цього року Фонд ООН у галузі Народонаселення в Україні розпочав нову програму з запобігання та протидії насильству. Ключовим напрямком цієї програми є побудова стійких механізмів захисту та допомоги постраждалим особам. Тобто ми можемо переходити від теорії до практики. Україна вже має більшість необхідних законів, які дозволяють нам боротися із насильством. Але ми дуже гарно розуміємо, що до імплементації законів є багато питань. Тобто ще треба багато робити для того, щоб закони почали діяти.

Особливої гостроти проблема насильства набула у зв'язку із пандемією. І не тільки в Україні, а й в інших країнах світу. 

– Мери й місцеві муніципалітети в усьому світі об’єднують зусилля, щоб відігравати важливу роль у запобіганні та протидії насильству проти жінок. Жінки зараз звертаються до нашого фонду і кажуть, що через коронавірус ситуація із домашнім насильством погіршилася, – зауважила виконавча директорка Фонду ООН у галузі Народонаселення в Україні Наталія Канем. – У дослідженнях ми бачимо, що жертви змушені жити з кривдниками через карантин, і це збільшує кількість випадків домашнього насильства у світі. Більше мільйона українок зазнають цього на собі, а з березня через пандемію ця кількість подвоїлася. На жаль, це відбувається в усьому світі. Генсекретар ООН Антоніу Гутерреш закликає до миру вдома. Тому що гендерно зумовлене насильство є пандемією в рамках ще однієї пандемії. Тому ми повинні подолати це.

– Як і в Україні, у Великій Британії під час пандемії спостерігається різке збільшення повідомлень про насильство в родині. Ми виявили, що кількість викликів зросла на 25% із моменту введення в дію карантинних заходів, – розповіла Надзвичайний та повноважний Посол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммос. – Тож сьогодні всі ми змушені забезпечити ефективну багатогалузеву підтримку тим, хто найбільше її потребує, та знайти інноваційні рішення для тих, хто все більше змушений залишатися в закритому режимі зі своїми кривдниками. Захист прав своїх громадян є пріоритетом для всіх урядів. Саме тому Велика Британія підтримує проект указу президента України про невідкладні заходи щодо захисту прав та інтересів жертв домашнього насильства.
Крім того, Велика Британія з гордістю фінансує Фонд народонаселення в Україні з 2015 року, і завдяки цьому фінансуванню були підтримані дуже важливі міжгалузеві служби. Це і підтримка пунктів надання медичних послуг, і створення мобільних груп психосоціальної підтримки, спеціалізованих мобільних груп для ветеранів та їхніх сімей, а також розвиток 45 спеціальних мобільних бригад поліції, які проходять підготовку для реагування на випадки насильства в сім’ї. Завдяки цьому понад 30 тисяч українців отримали високоякісну допомогу. Я на власні очі бачила, якою дієвою є індивідуальна та швидка підтримка потерпілих від насильства у Києві, Слов’янську та Бердянську. Відтепер жінки в цих містах можуть шукати підтримку та повідомляти про зловживання, які раніше залишалися без контролю.

– Мені здається, що мало хто глибинно усвідомлює важливість дискурсу навколо гендерної проблематики. Мова має йти про нову культуру суспільного діалогу. І це не про квоти, закони чи нормативну базу, а про природне сприйняття жінки і про її інтеграцію в суспільство, – вважає перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джапарова. – Для мене є тривожними цифри, якими ми оперуємо. Згідно з даними ООН, заручницями традиційних ролей і стигматизованих процесів є сотні мільйонів жінок і дівчат у світі. 30% жінок у всьому світі зазнають гендерного насильства. Результати дослідження, проведеного в Україні минулого року Організацією безпеки і співробітництва в Європі, свідчать, що 26% жінок зазнали фізичного або сексуального насилля з боку партнера. Дві третини жінок потерпали від психологічного насильства з боку партнера (це при тому, що середній показник у країнах ЄС – приблизно 40%). І лише 7% жінок, що потерпали від насильства свого партнера, і 12% - від насильства попереднього партнера, – звернулися до полії. Тобто зрештою, мені здається, що це про таку культуру, коли жінка має мужність відстоювати свої права.

Вона звернула увагу на необхідність ратифікації Україною Стамбульської конвенції про запобігання насильства щодо жінок і сімейного насильства.

В Україні працює 45 груп, які реагують на виклики домашнього насильству. Про це розповіла заступниця міністра внутрішніх справ Катерина Павліченко. 

– Запобігання і протидія насильства – один з наших ключових пріоритетів. Це стосується підвищення рівня компетентності, інформаційних кампаній, днів протидії насильства, – поділилася вона. – Обізнаність громадян є дуже важливою. Разом із Міністерством цифрової трансформації ми зробили серіал, присвячений протидії домашньому насильству, розміщений на Національній онлайн платформі «Дія». Готуємо інформаційні матеріали для розміщення в метро і наземному транспорті. 

Законодавство на сьогодні не є досконалим, підкреслила суддя Дніпровського районного суду міста Києва Віра Левко, яка розглядає, зокрема, і справи, присвячені домашньому насильству. 

– Часто потерпілі гадають, що суддя зможе вирішити всі їхні проблеми. Але ми розглядаємо лише один епізод, а насильство триває роками. Крім того, покарання кривдника відбувається не одразу, що лише загострює проблему. А штраф і судовий збір лягає на плечі потерпілої, якщо родина має спільний бюджет, – зазначила вона. 

Нагадаємо, Марина Хонда: боротьба з гендерно зумовленим насильством – один із пріоритетів столиці​.

Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»