Прапор для «Вечірки» з передової
Днями до редакції «Вечірнього Києва» приїхав з фронту відомий волонтер, хірург-ортопед Ахмад Атакулієв, якого за безмежну турботу та надійність на передовій кличуть не інакше, як Док. Привіз він подарунок від бійців – національний стяг з автографами захисників Вітчизни.
У такий спосіб хлопці вирішили віддячити «вечірківцям» за посилку з газетами зі свіженькими новинами, передану їм цього місяця. Теплі слова, віра в мирне майбуття – від бійців 80-ї окремої аеромобільної бригади та 26-ї розвідувальної роти.
Боєць із позивним Рись навіть залишив на прапорі малюнок, зобразивши смугасту дику кішку зі щирими та по-дитячому добрими очима. А ось військовий Боцман, який теж поставив автограф на полотні, тільки-но вийшов зі шпиталю після поранення й того самого дня знову вирушив на передову.
- Цей прапор хлопці підписували з величезною радістю та теплом у серці. До речі, усі вони з абсолютно різних куточків країни: Житомира, Харкова, Рівного, Тернополя, Івано-Франківська й інших міст, – коментує Ахмад.
Доправити вантаж у зону АТО Доку, який представляє волонтерський центр «Український дім», допомагала команда з 12 колег. Аби щойно надруковані шпальти «Вечірки» потрапили на фронт, волонтерам довелося проїхати понад 800 км – до позицій сектора «С», що охоплює північні райони Донеччини та частину Луганської області.
- Ми об’їхали всю територію, що починається за Костянтинівкою й аж до Щастя та Станиці Луганської, – розповідає Ахмад Атакулієв. – Дорога, яка веде до Станиці через місцеву ТЕЦ, виявилася найбільш небезпечною. Аби не потрапити під обстріл сепаратистів, ми мчали із шаленою швидкістю.
На кожному з блокпостів захисники отримали щонайменше 10 примірників «Вечірки», а в місцях, де неподалік розташовується додатковий військовий підрозділ, чи в лікарнях прифронтової зони залишалося не менш ніж 100 екземплярів. Друкований сюрприз, переданий зі столиці, герої-читачі розбирали миттєво. Для більшості з них це був не тільки ковток свіжої інформації, а й можливість відчути зв’язок з Україною.
- Хлопці сприйняли посилку на ура! – веде далі Док. – Військові, які перебувають на території за Ізюмом, не мають українського телебачення. Там працює лиш один ворожий канал, і тільки віднедавна вони можуть піймати хвилю нашої радіостанції. А так хочеться дізнатися новини з рідної України...
Нині в цих краях досить небезпечно: по багатьох позиціях наших військовиків активно працює снайпер. Саме тому поїздка, що зазвичай триває близько 3-4 днів, розтягнулася на тиждень. Утім, волонтери часу не гаяли й спробували себе в ролі шеф-кухарів, готуючи чебуреки та плов, а також провели навчання з надання медичної допомоги.