У Києві згадали жінок України, які змінили історію
В Інформаційно-творчому агентстві «ЮН-ПРЕС» КПДЮ відбулася журналістська вітальня «Жінки України, які змінили історію». У заході взяли участь вихованці та педагоги відділів ІТА «ЮН-ПРЕС» та психології , представники районних інформаційних комітетів рад старшокласників, шкільних редакцій столиці. На зустріч з молоддю завітали: Народний Герой України, учасниця АТО, санінструктор батальйону «Азов» Олена Мосійчук, журналістка, актриса й художній керівник театру «МаскамРад» Інна Гончарова та боєць батальйону «Азов» Євген Сітенко (позивний «Стафф»).
Історія зберегла для нас імена багатьох українок, які змінили історію не лише України, а й світу. Серед них імена дочок князя Ярослава Анни та Єлизавети, які стали королевами Франції та Норвегії; київської княгині Ольги, яка першою з управителів Русі прийняла християнство; Анастасії Лісовської, яка під ім’ям Роксолани ввійшла в історію як впливова султанша. Роксолана – унікальний випадок у світовій історії. Навряд чи десь знайдеться інша жінка, яка понад три десятиліття була однією з найвпливовіших постатей, та ще й у мусульманському світі. Галшка Гулевичівна, яка заради захисту православної віри пожертвувала Київському братству своє багатство для будівництва храму й школи – родоначальниця Києво-Могилянської академії; Варвара Ханенко – меценат, засновниця київського Музею західного й східного мистецтв, жінка, яка змогла в буремні роки Громадянської війни зберегти унікальну колекцію й передати її Українській Академії наук. Славетні поетеси Маруся Чурай, Леся Українка й Ліна Костенко, художниці Катерина Білокур і Марія Приймаченко, співачки Соломія Крушельницька, Євгенія Мірошниченко й Ніна Матвієнко актриси Наталя Ужвій, Марія Заньковецька й Ада Роговцева, гімнастки Ірина Дерюгіна, й Лариса Латиніна, снайпер Людмила Павличенко, партизанки-підпільниці Ляля Убийвовк і Олена Теліга, льотчиця Надія Савченко. І багато інших, серед яких – медики й спортсмени, вчені зі світовим ім’ям і дизайнери , педагоги й військові… А найголовніше – мами, бабусі, кохані. Сьогодні твориться нова Історія. І кожна жінка змінює цю Історію.
Саме про це говорили учасники журналістської вітальні. Олена Мосійчук розповідала про своє фронтове й мирне життя, про те, як вона рятувала поранених бійців, про те, що любов до Батьківщини починається зі слова «Любов», адже, відомо, що жінка в світ приходить для любові… Але любов і життя завжди треба вміти захистити, тому відважна дівчина, яка і в мирному житті не розлучається з медичною аптечкою, провела майстер-клас з надання першої медичної допомоги й запросила всіх бажаючих на тренування до бази полку Нацгвардії «Азов», які щонеділі проводяться для цивільного населення.
Журналістка й режисер Інна Гончарова загострила увагу на формуванні історії й вихованні людської спільноти засобами мистецтва, зупинилась на ролі й місці сучасної журналістики в складних умовах сьогодення, порушила тему журналістської етики. Вона разом з молоддю дискутувала про відповідальність журналіста перед суспільством, перед історією й перед самим собою, розповідала про. Інна запросила юних колег до участі у прес-клубі з журналістської безпеки, який незабаром пройде в НСЖУ.
Справжнє захоплення у підлітків викликало спілкування з бійцем батальйону «Азов» Євгеном Сітенком з позивним «Стафф». Під час жорстоких боїв за населений пункт Мар’їнка Донецької області, снайпер-розвідник «Стафф» здійснив подвиг — разом із своїм другом з позивним «Балаган» свідомо наступив на закладений ворогом фугас, рятуючи цим життя побратимам, які йшли слідом. «Балаган» загинув, «Стаф» дивом залишився живим, але втратив ногу. Незважаючи на тяжке поранення, молодий чоловік продовжує допомагати кувати перемогу – він ремонтує військову техніку.
Стафф розповів, що найприємніше для бійців на фронті – це дитячі листи й малюнки: «Коли отримуєш пошту з дитячими посланнями – розумієш, за кого і за що воюєш, за кого віддаєш своє життя. І це, до речі, допомагає вижити». Євген переконаний, що без ніжних і водночас сильних жіночих рук, без жіночої відданості й материнства не було б ні армії, ні перемоги, ні держави.
– Попри те, що чоловіки – сильна половина людства, вони схиляють голови перед нашою прекрасною і далеко не слабкою половиною, – каже мужній воїн, – Жінки дійсно гідні цього, адже вони все знають, усюди встигають: виховати дітей, зберегти тепло родинного вогнища, бути водночас хорошим спеціалістом на роботі й доброю господинею вдома, а якщо трапиться біда – зі зброєю в руках захищати свою країну, рятувати поранених, витягувати їх на свої тендітних плечах з полю бою. Вони успішно вирішують усі ці проблеми й залишаються перш за все жінками. У кожній квітці – своя чарівність. Так само, як у кожній жінці. Треба лише вміти бачити, вміти дивитися.
На завершення учасники заходу закликали дітей і молодь столиці написати листи й малюнки на підтримку Надії Савченко, засвідчення глибокої шани та вдячності матерям і дружинам українських захисників Вітчизни, привітання жінок-медичних працівників, військових і волонтерів, висловлення підтримки мужнім дівчатам і жінкам, які сьогодні знаходяться на передовій і гартують перемогу в тилу. Також ініційовано організацію весняного благодійного вернісажу та фотовиставки «Жіноча доля України».