Не дамо шансів «військам маршала Гречки»
Отже, 25 жовтня ви прийдете на свою виборчу дільницю. Вам дадуть бюлетень з переліком кандидатів у депутати Київради. У ньому перший рядок: назва партії, потім прізвище її лідера й після цього прізвище кандидата від вашого округу. Ви ставите позначку «за» й навіть не здогадуєтесь, що ваш кандидат, набравши в окрузі 90%, може не пройти до ради. А все через те, що, по-перше, його партія не здолає 5%-й бар’єр, по-друге (і це може стати досить поширеним), певні округи не одержать представництва в міськраді, по-третє, до Київради можуть потрапити партії, чиї висуванці не виграли в жодному з округів, але набрали понад 5% голосів виборців, тобто є середняками… Отака не надто проста виборча система чекає на киян.
До того ж, так звані «відкриті списки» в міру наближення дати голосування неодмінно стануть предметом публічних дискусій, а то й скандалів, і можуть істотно знизити активність, умовно кажучи, «партії Майдану» (яка вкотре побачить, що її надурили) та зробити чи не провідними електоральними гравцями у столиці «улюблених бабусь Черновецького». А коли деякі кандидати (а це неминуче) почнуть роздавати «гречку» (тобто здійснюватимуть підкуп схильної до цього частини електорату), активність «партії Майдану» може знизитись ледь не до нуля (приміром, у Чернігові голосувати прийшла не більш ніж третина виборців, у Києві цей показник може бути ще меншим). І що тоді?
Чи зуміє пересічний киянин розібратись у всіх тонкощах чинного виборчого законодавства? Чим йому керуватись, якими критеріями він має оперувати, щоб не помилитись у своєму виборі? Покладатись на палке серце, емоції та проголосувати за ті сили, що обіцяють усе й одразу, помножене на розправу над «ворогами народу», чи на так званий холодний розрахунок – голосувати за політсилу, яка, власне, вже при владі й гарантовано знову займе владні кабінети? Є побоювання, що, незалежно від переможця, у програші залишимося ми всі. Ми знову будемо свідками політичних шоу, ігрищ, інспірованих акцій, навіть серії резонансних викриттів, але суть від того не зміниться. Нас знову пошиють у дурні… На жаль, ми об’єкт, а не суб’єкт виборчого права. Наша роль у цьому процесі формальна.
Складається враження, що нинішні кандидати в депутати взялися «змінювати» Київ буквально перед очима. А ви спитали, які зміни найперше потребують ресурсів? Де відкриті дослідження? Де комунікації та реальне залучення людей до ухвалення рішень? Мер Варшави днями похвалилась у Фейсбуці, що їхній Центр соціальної комунікації зібрав (обговорив) пропозиції на чверть міського бюджету… А в нас хваляться спортмайданчиками (два турніки на п’ять дворів), знову обіцяють метро на Троєщину, далі почнуться концерти «на підтримку», ще більші «бігморди», гречка (картопля), договори з агітаторами, показові медичні огляди… Нас купують. Нахабно й відкрито. Зрозуміло, що через збідніння населення кандидати у владу отримали величезні можливості для підкупу своїх виборців.
Отак і живемо. Ніби вічний двигун. Нас доводять до зубожіння, потім купують, ми, звісно, купуємось, щоб обрати до влади тих, хто нас робить злидарями. Коли вже буде розірване це коло?
Тож киянам як ніколи не обійтися без самомобілізації зусиль громадянського суспільства, бо ж небезпека перемоги у столиці «військ маршала Гречки» відкине країну назад і створить для неї низку небезпек. І, звісно, у ці місяці потрібні активні дії міської влади, яка мусить залатати всі дірки в комунальному господарстві та належно підготувати місто до зими. Виборці повинні бачити ці дії!