Як кореспондент «Вечірки» шукала нареченого за кордоном

Сайти для знайомств можна умовно поділити на українські та міжнародні. Так, на українських сайтах з дівчатами ведуть переписку або свахи, які потім передають листи та фото наречених своїм клієнтам, або самостійно заїжджі наречені, які володіють українською або російською мовою. Як правило, у другому варіанті це закордонні бізнесмени, котрі тимчасово проживають в Україні та вирішують не гаяти часу дарма. На міжнародних сайтах більше шансів зустріти нареченого, але для спілкування тут потрібно володіти англійською. А також пройти досить складну реєстрацію з наданням скану паспорта і фотографій.

Шлюбні агенції також можна поділити на безкоштовні для дівчат, але платні для закордонних чоловіків, та з платними послугами як для чоловіків, так і для жінок. Кореспондент «Вечірки» вирішила перевірити, хто знайомиться з українками, та розмістила на одному із сайтів із шлюбними оголошеннями анкету з фотографіями умовної нареченої. Отримані листи можна поділити на: «для проведення спільного вечора» та «для серйозних стосунків». У першому варіанті це були листи на кшталт: «Привіт, красуня! Мене звуть Хассе, я 50-річний шведський джентльмен. Я перебуватиму в Україні протягом декількох днів. Можу запропонувати хороші обіди та хороші ночі. Якщо цікавить, пиши.»

Але, мабуть, найцікавішим листом із категорії для «легких стосунків» виявився лист так званого Боса. Чоловік стверджував, що шукає дівчину модельної зовнішності для стосунків та гарантує матеріальну підтримку. Але «прогугливши», можна дізнатись багато цікавого: його е-мейл значиться на сайті коханок та утриманок у рубриці «Лохотрон». Як пишуть дівчата, обіцяє матеріальну підтримку та красиві стосунки, натомість – кидає.

Інша категорія листів, яку отримала кореспондент столичного видання, – для серйозних стосунків. Так, удалося познайомитись із 43-річним Каєм з Німеччини, який шукає жінку для дома/кухні/сексу та просто щоб бути разом (дослівно з листа). Також він розповів, що розлучений, має дорослих дітей. Коли ж вислав своє фото, то виявилося, що німець має досить корейську зовнішність. Що ж, буває, шукаємо далі…

Іще одним чоловіком, з яким зав’язалося листування, був тунісець Валід, який проживав в Україні. Але оскільки він повідомив у листі, що їхати з України не збирається, у нього тут робота (він займається зовнішньоекономічною діяльністю), то цей варіант відкидаємо. Адже на меті було знайти закордонного нареченого, аби імігрувати разом з ним.

Також активно переписку підтримав чоловік з Великої Британії з дивним ніком «Принц». Він розповідав, що викладає програмування в одному з британських вишів та мріє створити родину з українкою. Адже декілька років тому був у Карпатах і просто закохався у наших жінок. На запитання, чому не шукає на Батьківщині жінку, відповів:

- Можна бути разом з англійкою та почуватись одиноко. Слов’янські жінки інші.

Але дивувало, що на прохання надіслати фото викладач віднікувався. А коли все ж таки вислав, виявився… темношкірим. Не те щоб багато українок розділяло націоналістичні погляди, проте, думаю, мало хто з наших дівчат мріє мати кучерявеньких малюків-мулатиків.

Також був канадський бізнесмен, але пакистанської зовнішності. Можливо, це і випадковість, але понад двох третин з тих, хто писав листа з наміром одружитись, виявлявся або азіатом, або африканцем.

Хто ж і чому знайомиться з українками, запитали у психолога Максима Жидко.

- Для іноземних чоловіків українські жінки часто виступають носіями реліктових традиційних уявлень про сім'ю і роль жінки в ній, яких вже майже не зустріти в цивілізованому світі. Йдеться перш за все про здатність самовіддано любити і жертвувати собою і своїми інтересами заради коханого. Крім того, наші дівчата звичайно готові терпіти більше недоліків з боку чоловіка і пред'являти йому менше вимог. Ну і, як би прикро це не прозвучало, сьогодні Україна – економічно досить відстала країна, тому тут більше дівчат, готових обміняти свою молодість і красу на різні матеріальні еквіваленти, – зазначає психолог.

За словами Максима Жидко, серед закордонних наречених можна виділити декілька психологічних типів таких чоловіків. По-перше, це цілеспрямовані прагматичні чоловіки, які знають, що тут є "продукт", який максимально відповідає їхнім запитам і співвідношенню ціна – якість. По-друге, це чоловіки, які мають проблеми з жінками своєї культури і сподіваються їх подолати за рахунок матеріальної різниці. (Напевно, до цього типу можна віднести німецьких корейців, оскільки, скоріш за все, вони або імігранти, або їхні нащадки. – Ред.). По-третє, це різноманітні любителі екзотики, які експериментують з різними альтернативами звичних стосунків.

Якщо все ж таки українка вирішила кардинально змінити своє життя, то повинна розуміти, що одразу потрапить у стресову середу: поруч немає родичів, мовний бар’єр, інша культура та взагалі інше життя. Але комусь вдається адаптуватись, комусь – ні.

- Будь-яка зміна звичного навколишнього середовища і способу життя – завжди на тому чи іншому рівні функціонування стрес для організму. Не можна сказати, що це завжди погано, але це означає, що в такій ситуації виявляється вироблена нами в процесі життя здатність адаптуватися. Чим ми молодші, чим менше наші психіка і тіло пов’язані з «коліями» звичних реакцій, тим швидше і легше ми адаптуємося. Якщо ми з дитинства знаємо кілька мов, наш погляд на світ більш широкий і різноманітний і нам легше прийняти чужу точку зору. Чим більше ми знаємо універсальних кодів культури (музику, літературу, живопис тощо), тим більше ми всюди відчуваємо себе як вдома, – додає пан Жидко.

А от як не потрапити у неприємну і навіть небезпечну ситуацію, дасть поради Тетяна Татуревич, менеджер соціальних програм центру «Ла Страда Україна»:

- Перед тим, як виходити заміж за кордон, українським дівчатам потрібно дізнаватись про нареченого як найбільше:чи був одружений, чи розлучений офіційно, чи має роботу. Дівчина має бути активною та наполегливою, хотіти дізнатись усе, а не чекати. поки він сам їй розповість про себе. Також важливо, коли наречений приїде в гості, познайомити з родичами та друзями, аби почути їхню думку. Краще після переписки вперше зустрічатись на нейтральній території – це може бути не ваша і не його країна. За білет українка по можливості, повинна заплатити самостійно, аби не відчувати, що щось винна.

Також пані Татуревич радить жінкам замислитися, чому він шукає закордонну наречену.

- Часто такі чоловіки мають якісь проблеми: судимість, психологічні та навіть, психічні проблеми, – додає Тетяна.

Тетяна Татуревич розповіла історію своєї клієнтки: жінка вийшла заміж в Угорщину, народила дитину. Після цього чоловік її вигнав, а дитя відібрав. Згодом в’явилося, що українка була потрібна лише як інкубатор. Угорець не мав з колишньою дружиною-угоркою дітей та надумав таким чином вирішити проблему: забрав дитину та повернувся до «колишньої».

У мусульманських країнах із цим ще складніше. Дитину, як правило, залишають з батьком.

Якщо все ж таки вже все вирішено, то в «Ла Страді» рекомендують:

1. вчити мову тієї країни, до якої їдете;
2. поцікавитися законодавством країни, до якої їдете;
3. заключити шлюбний договір, де будуть зазначені права та обов’язки подружжя як у сімейному житті, так і у випадку розлучення;
4. залишити інформацію та адресу, куди їдете, а також копію шлюбного договору та паспорта (якщо вас доведеться розшукувати);
5. нікому за жодних обставин не віддавати свої документи;
6. взяти із собою не лише оригінал, а й копію паспорта (на той випадок, якщо оригінал відберуть);
7. дізнатись адресу українського представництва.

«Ла Страда Україна» безкоштовно консультує жінок, які збираються їхати за кордон. З усіма запитаннями можна звертатися за телефонами: 386 (з мобільного) та 0800500335.