Киянка може не стати першою українкою на Евересті

Жінки ні в чому не відстають від чоловіків на всіх щаблях Всесвіту й у всіх галузях життя: піднімаються в космос, занурюються в морські глибини, водять автомобілі й літаки, керують банками й грають у футбол… При цьому залишаються ніжними, люблячими й жіночими. Немає жодного виду спорту, де б не було жінок. Так і в альпінізмі: нерідко життя представників сильної статі тримається в ніжних жіночих руках.  

Підкорити пік світу, найвищу вершину земної кулі, розташовану в Гімалаях, яка має кілька назв: Еверест, Джомолунгма й  Саґарматха (непальською) мріє, напевно, кожен альпініст. Але вдається це небагатьом сміливцям. Адже висота цього даху землі становить понад 8848 метрів над рівнем моря!

2 квітня планується старт міжнародної жіночої альпіністської команди на Еверест, сходження триватиме близько 2 місяців. Організатори експедиції планують сформувати команду з 7 жінок із різних країн світу. Остаточно підтвердили свою участь і оплатили всі необхідні витрати альпіністки з Південної Африки, Вірменії та Болгарії. До складу команди запросили й українську спортсменку Тетяну Яловчак, яка нещодавно здійснила сходження на 7-тисячник Канкагуа в Аргентині. За плечима в дівчини – підкорені Ельбрус, Гімалаї та Кіліманджаро.

За словами Яловчак, експедиція запланована як патріотична, альпіністка вже підготувала вишиваний рушник з побажаннями сучасних українців майбутнім поколінням, який збирається розгорнути на вершині. По закінченні експедиції рушник стане експонатом одного з музеїв. До речі, на рушнику зможуть залишити автографи всі, хто допоможе в здійсненні експедиції.

– Ми плануємо підкорити майже 9-тисячну висоту. Українки ще поки не доходили до такої висоти. Складність полягає в тому, що якщо раптом буде погана погода, то ніхто за нами не підніметься. Вертоліт піднімається лише до 7 тисяч. Я повністю розумію, куди я йду, – каже альпіністка. Вона розповіла про небезпеки, які чикають на альпіністів, про те, як на Арараті їй з колегами «пощастило» заблукати в тумані й протягом 18 годин блукати на волосинці від смерті. Потім альпіністи льодорубами вирубали в снігу нору й перечекали там непогоду. 

Яловчак зазначила, що для участі в експедиції необхідно внести 90 тис. доларів.

– Вже внесено суму в 30 тис. доларів, решту суму необхідно внести до 1 березня. Експедиція під загрозою зриву, залишилося мало часу, і я закликаю людей відгукнутися, – сказала спортсменка. Як зазначила альпіністка, вона вже зверталася з проханням надати фінансову підтримку до президента України Петра Порошенка, але відповіді поки що не отримала. 

– Питання моєї участі у підвішеному стані. Те, що вже витрачено, не повертається назад. Тільки дозвіл на підйом коштує 10 тис. доларів, кисню необхідно взяти на 13 тисяч на всю експедицію, 11 тисяч заплатити шерпу – провіднику (це єдина людина в горах, яка може тебе врятувати), – повідомила Яловчак. За словами Тетяни, головна мета сходження – прославлення українських жінок, їх героїзму, краси, мужності та патріотизму. Альпіністка планує викладати відео своєї експедиції в YouTube.

Як розповіла спортсменка, вона займається альпінізмом понад 10 років. А до того професійно займалася плаванням, але в маленькому містечку Селідово на Донеччині, звідки родом альпіністка, немає можливості розвиватися в спорті, тому вона переїхала до Києва. А ще дівчина займається танцями й грає в театрі «Чорний квадрат». Нещодавно в Києві відбувся сольний концерт альпіністки, де Тетяна співала й читала власні вірші. Своє перше сходження спортсменка здійснила відразу на гору Мачу-Пікчу в Перу – «допомогли добрі люди». За словами Тетяни, ця гора не дуже велика, всього 2300 метрів, хоча там є перевали й по 4, 5 метрів. А найважчим підкоренням для української екстремалки була гора Маттерхорн у Швейцарських Альпах: «У мене там так мерзли руки, що хотілося кричати від болю. Ми весь час трималися на мотузках».

– Вдалий підйом і спуск з вершини вимагає в рівній мірі як психологічної, так і фізичної підготовки. Тому я регулярно проводжу тренування і готую себе до такого важливого випробуванню в моєму житті, – розповіла альпіністка, – У вівторок і четвер я серйозно займаюся йогою, в інші дні – по 2-3 години ходжу з дуже важким рюкзаком по лісі. Бігом я не займаюся, бо на власному досвіді переконалася: ті, хто бігають, як правило, до вершини не доходять, – вони швидко видихаються. Потрібно все робити повільно, з повагом, але впевнено. Не даремно серед друзів-альпіністів я маю прізвисько «Таня-паровоз», – я повільно повзу вгору й тягну за собою інших. Щодо експедиції на Еверест: підйом на найвищу світову вершину планується в три етапи. Спочатку вони піднімуться до базового альпіністського табору на висоті 5 тисяч метрів (там, до речі, вже побувало багато українців), потім – дуже складний етап: провести 5 діб на висоті 7 тисяч метрів, далі – подолати відстань до 8.300 метрів і, нарешті, останній ривок: «у кисневій масці тупо гребеш вгору». 

Тетяна навела страшну статистику. За її словами, із кожних 15 спортсменів, які намагаються підкорити Еверест, назад живим і здоровим повертається лише один. Там дуже високий рівень захворюваності. Варто лише трохи замерзнути, й зігрітися вже буде неможливо. Тетяна розповіла, що Еверест має ще й інші назви, неофіційні: «гора трупів», «хранительниця вітрів», «володарка білих снігів». А на його вершині розвіваються прапори різних країн з молитвами про добробут і процвітання країн і про те, щоб альпіністи, які піднялися на Вершину світу, повернулися живими додому.

– Тетяно, а як ваші рідні ставляться до такого екстремально-небезпечного захоплення доньки?
– Мама вже звикла, але все-одно страшенно переживає. Перед сходженням я телефоную мамі й кажу: «Мамо, скажи: «так» чи «ні»?» Мама після хвилинної паузи, з надією в голосі: «Ти що, заміж зібралася?». «Ні, – відповідаю, – заміж мені ще зарані, та й не знайшла підходящої партії. В гори». «А, так тобі все одно, що «так», а що – «ні». Ти ж усе одно зробиш по-своєму. От дурненька…». Я, звісно, мамі не кажу, в які саме гори я піднімаюсь, щоб її не надто турбувати. Нехай думає, що в Карпати чи там у Крим іду. Тетяна сподівається, що знайдуться небайдужі люди, які допоможуть їй подолати фінансові труднощі, адже на кону – гордість країни.

Проте у Федерації  альпінізму та скелелазіння України до майбутнього рекорду співвітчизниці поставилися досить скептично. Як зазначила відповідальний секретар Федерації, голова ФАіС м. Києва Ганна Ясинська, Тетяна Яловчак не є членом Федерації й за допомогою до колег-альпіністів не зверталася.

– І взагалі, я маю сумнів у міжнародному рівні експедиції, – сказала пані Ганна, – це просто дорогий комерційний проект. Зовсім не спортивний. Чому ми повинні його підтримувати?

Як би там не було, але це можливість і реальний шанс Україні ще раз заявити про себе спортивним досягненням, а не війною чи кризою.

ДЛЯ ДОВІДКИ: З 1975 по 2014 рік на Евересті побувало 14 українців-чоловіків. Рекордсменом серед українських альпіністів є Сергій Бершов – він побував на вершині світу тричі. Двічі піднімався туди Ігор Свергун (загинув у червні 2013 р. при нападі бойовиків на альпіністський базовий табір біля восьмитисячника Нанга Парбат на півночі Пакистану). Одесит Василь Копитко в 1999 році після сходження не зміг спуститися й назавжди лишився в гімалайських снігах.