«Століття української абстракції» презентують у Києві

«Століття української абстракції» презентують у Києві

У столиці триває проєкт «Століття української абстракції». Він почався у стінах kmbs експозицією "Діалог у часі", яка відкрита до 3 березня. На першій ознайомчій виставці представили твори українських художників-абстракціоністів ХХ і ХХІ століть. Показують п’ять пар художників-абстракціоністів ХХ і ХХІ століть (оригінали сучасникх митців та репродукції класиків), кожна з яких ілюструє певну категорію - «колір», «конструкція», «світло», «пауза», «ритм». . Це Вадим Меллер та Петро Лебединець, Олександр Хвостенко-Хвостов та Микола Журавель, Олександр Богомазов та Петро Бевза, Олександра Екстер та Назар Білик, Любов Попова та Василь Бажай. 

​- В сфері дослідження та популяризації українського мистецтва є багато прогалин. Зокрема, щодо української абстракції. Насправді писати абстракцію набагато важче ніж фігуратив.  Якщо зображена людина, тварина чи натюрморт – це одразу зрозуміло. А ось оцінити абстракцію складніше. Тут є свої закони колористики, конструкції, ритму. Виставки і книга – імпульс дати людині можливість мислити метафізично. Зрозуміти, що не все можна розкласти по поличкам, розрахувати формулами. Треба «надивитися», виховати смак і погляд, - розповів продюсер проєкту, видавець Костянтин Кожемяка. 


В подальшому плануються інші виставки, а фіналом дослідницької роботи стане однойменна збірка есеїв Діани Клочко.


- Ми маємо стільки прекрасних абстрактних творів в музеях і колекціях. Але загалом абстракція ніби випадає з українського мистецтва. Втім, вона має унікальну історію,
- підкреслює розповідає медіа-кураторка проєкту, мистецтвознавиця Діана Клочко.Першою абстракцією в Україні вважається малюнок Василя Кандинського на каталозі виставки в одеському салоні Володимира Іздебського в 1910 році. Українська абстракція в своїй основі прикладна: сценографія, оформлення, дизайн. Але за радянських часів це перервали.  Абстракцію українські художники писали все ХХ століття.  Вона виховувала суб’єктивне мислення. Часто художники суміщали кілька напрямків: були живописцями, графіками і водночас писали геніальні абстракції. Хочемо нагадати про цих митців, показати твори, зібрати їх під однією обкладинкою. Під час проєкту досліджуватимемо, що таке українська абстракція. Наприклад, росіяни називають свою абстракцію нефігуративним живописом. Ми шукатимемо, чим відрізняється наша. Для мене це освітній компонент. Всі представники цього напрямку були вчителями. Олександра Екстер,Олександр Богомазов, Казимир Малевич, Василь Кандинський. Карло Звіринський, Григорій  Гавриленко.  Нам ще треба українську абстракцію виділити з авангарду.  Подивитися як на традицію. Та  як вона продовжується у сучасних митців.


У четвер в Національному музеї Шевченка відкриється експозиція робіт українських митців-абстракціоністів. «Категорії виразності».

Проєкт «Століття української абстракції» прагне дослідити, як розвивалась ця традиція, яким чином встановлювався і продовжується сьогодні діалог між художниками, розділеними в часі, оприлюднення приватних колекцій і музейних спецархівів. Одним із важливих завдань проєкту є виокремити український абстракціонізм із практики авангардизму. Представити його як суму певних категорій виразності: конструкція, пауза (порожнеча), ритм, колір, світло. Саме за цим принципом побудована експозиція «Категорії виразності» у атріумі Національного музею Тараса Шевченка.   

Відвідувачі зможуть побачити твори авангардистів Олександри Екстер, Вадима Меллера, Любові Попової, Олександра Богомазова, Олександра Хвостенка-Хвостова, шестидесятників Карла Звіринського, Бориса Плаксія, Григорія Гавриленка Валерія Ламаха, Зеновія Флінти, а також сучасних художників Тіберія Сільваші, Миколи Малишка, Володимира Цюпка, Анатолія Криволапа, Петра Малишка, Петра Лебединця, Василя Бажая, Петра Бевзи, Миколи Журавля, Назара Білика та проєкту "РоздІловІ".  

Під час експозиції проєкту проводитимуться лекції, дискусії, public talk, перформанси.