Богдан Бенюк: від депутата Київради до короля Англії

Богдан Бенюк: від депутата Київради до короля Англії

«Річард ІІІ» — так називається трагедія, головну роль в якій виконує народний артист України Богдан Бенюк.

Незважаючи на свої 62 роки, Богдан Бенюк веде доволі активний спосіб життя: грає в театрі імені Франка, викладає в університеті імені Карпенка-Карого і голосує в Київраді.

— Богдане Михайловичу, які нові депутатські проекти — у вашому портфелі?

— Спочатку треба навести лад із тими проектами, які ми вже підготували на комісії з питань культури, туризму та інформаційної політики. Я не бігаю за новизною, як це роблять інші депутати: хизуватись кількістю поданих проектів — це дурість, яка не впливає на якість.

— Скажіть відверто: свою депутатську діяльність Ви сприймаєте як нову роль?

— Я не розділяю театральну і депутатську діяльність. Є клубок питань, які треба вирішувати. Господь настільки наділив мене енергією, що я можу в день працювати у Київраді, а ввечері — у театрі. Свою роботу треба виконувати із задоволенням. Інакше рано чи пізно впираєшся у стіну зневіри…

— А все ж таки, що для Вас ближче: Київрада чи театр?

— Ближче театр, де я постійно працюю. У нас — постійні аншлаги. Всюди в Україні спостерігається театральний бум. Незважаючи на доволі складне життя, людей манить романтика на сцені.

— Як Ви вважаєте: чому ні телебачення, ні інтернет не змогли витіснити театр?  

— Театр витіснити неможливо. На очах глядача народжується нове життя. Те, що відбувається на сцені, не проміняєш на телебачення чи інтернет, де всі події намагаються показати з точки зору тих «дядьків», які платять гроші. Театр користується надбанням світової драматургії, до якої тягнеться глядач.

— Тобто театр працює на глядача?

— Не лише працює, а й виховує. Кожен день приносить щось нове, якому потрібно навчатись. Коли я досягаю певного рівня у своєму ремеслі, виникає відчуття, що перехожу на вищий поверх. Тоді я знову починаю вчитись. І це приносить «кайф».

— Що найбільше подобається глядачам? Комедії?

— Не тільки комедії. Шексперіада теж іде доволі успішно. Драми і трагедії хоча й були написані сотні років тому, актуальні і в наші часи. Таке враження, ніби Вільям Шекспір передбачав майбутнє. Все розвивається по колу: нічого не змінюється, крім обставин. Раніше їздили на конях, тепер — на автомобілях. Але ті людські проблеми, які виникали раніше, турбують і сьогодні...