У столичних кінотеатрах показують фільм про жахи полону
Назва драми Анатолія Матешко «Captum» з латинської перекладається як полон, і дійсно, в ній йдеться про бранців, які опинилися в руках жорстоких найманців. У картині намагалася осмислити тероризм і війну на рівні особистості – вона вийшла важкою і сповненою сценами насилля.
Cтрічку знімали рік тому під Києвом, фактично на власні кошти – і вона стала одною з перших спроб художньо відобразити війну в українському кінематографі. Зробили це за рекордно короткий термін: усього за тиждень.
Глядач опиняється в бараці, де двоє бандитів тримають 12 бранців. За задумом авторів, показуються не події на якийсь конкретній території, наприклад на Донбасі (хоч герої і розмовляють російською) – це притча, що стосується будь-яких військових дій і людей, які опинилися в полоні. Немає у персонажів і імен: по ходу фільму дізнаємося, що один з найманців (Володимир Горянський) – колишній вчитель, інший – сільський хлопець. А серед бранців є телеоператор, який «зняв не те, що треба», американець-музикант, молоде подружжя, старий, хворий хлопчик...
У цій окремій реальності діють свої закони: коли мати (Лариса Руснак) приїжджає визволити свого сина, вона й сама потрапляє в полон, так само як і місцевий водій (Дмитро Суржиков), що вважав себе «своїм». Тут немає «своїх» і чужих», є лише «я» та культ зброї, що робить найсильнішим.
Жахають відверті сцени насилля: ґвалтування, страждання від опіків або ж страшна гра бандитів. Вони пускають бранців по мінному полю і роблять ставки, хто ж перший підірветься. На кінофестивалях в Одесі та Каннах багато глядачів, не витримавши, полишали зал, хоча, подейкують, що у Франції Катрін Деньов досиділа до кінця сеансу і пішла в сльозах.
– Ми вже трохи звикли до війни, і це наш крик – прокиньтеся, – поясняє Володимир Горянський. – Ми хотіли показати, що війна – це ненормально та жахливо. І свідомо зробили його жорстоким, підкреслюючи, що у війні жити неможливо.
Крім латинської назви та цитати з Євангелія про Матвія: "Якою мірою міряєш, такою й тебе мірятимуть", в фільмі можна знайти й інші посилання на Біблію: омивання ніг, яйце як символ життя, тема матері і страждаючого сина. Картина демонструється у чорно-білому варіанті.
– Чорно і біле є в кожного з нас, це внутрішній конфлікт, де перемагає, або те, або інше, – відзначив Остап Ступка. «Captum» не дає відповідей, хто правий чи що робити, він ставить запитання, на які глядачі має шукати відповіді сам.