Кияни: вибори за новими правилами

Кияни: вибори за новими правилами

Які технології спрацюють на місцевих виборах — «гречка» чи адмінресурс»? Чи відбудеться перезавантаження  місцевої влади? На ці та інші питання шукали відповідь: Олексій Кошель, ген. директор Комітету виборців України, Вадим Карасьов, політолог, директор Інституту глобальних стратегій, Андрій Єременко, голова Спілки молодих політологів і  власний кореспондент «Вечірки».

Здавалося б, а що нового? Все як зажди… Та ні… Дані вибори пройдуть при новій виборчій системі, тонкощі якої потребують окремих чітких роз’яснень  «плюсів» і «мінусів».  В іншому випадку ми ризикуємо в чергове пошитися в дурні, прийшовши на виборчі дільниці, або відмовившись від участі у виборах унаслідок масового поширення феномену «гречкосіїв», як, приміром,  це сталося на довиборах у Верховну Раду в окрузі №205 у Чернігові.

Тож, чи матиме свою специфіку виборча система для киян? 

Саме так: «специфіка для киян», бо місцеві вибори проходитимуть за кількома достатньо різними виборчими системами, які пов’язані з рівнем рад і кількістю виборців у територіальній громаді чи регіоні.  

Депутатів обласних, районних, міських та районних у містах рад обиратимуть за системою, яка офіційно зветься «пропорційною виборчою системою з преференціями», а неофіційно — «виборами за відкритими списками». Знов-таки, за офіційною термінологією, вибори проходитимуть в багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з територією відповідної області, району, міста тощо за виборчими списками місцевих організацій партій з одночасним висуненням кандидатів у територіальних округах, на які поділяється багатомандатний округ. Усе зрозуміло? Ні? Тоді більш детально: територія повноважень тієї чи іншої ради ділитиметься на округи, кількість яких дорівнюватиме кількості місць відповідної ради. Висуватиме кандидатів (по одному на округ) місцева організація відповідної партії. Всі кандидати в депутати, висунуті місцевою організацією партії у територіальних округах, включаються до єдиного виборчого списку кандидатів від цієї місцевої організації партії у відповідну раду. Лідер цього списку зберігатиме свою першу позицію у партійному списку незалежно від підтримки електорату, коли під час підрахунку голосів формуватиметься внутрішній партійний рейтинг підтримки. А от місця інших кандидатів і їхнє проходження чи не проходження у депутати визначатимуть виборці.

Отож кияни 25 жовтня отримають один бюлетень – з виборів до Київради (вибори до відновлених у столиці райрад мають відбутися аж 27 березня 2016 року). У бюлетені міститимуться  назви столичних організацій партій, прізвища, імена та по-батькові лідерів партійних списків і кандидатів у територіальному окрузі. Кожен виборець має один голос. Голосуючи за кандидата в окрузі, виборець автоматично віддає голос за ту чи ту партію, і навпаки – голосуючи за якусь із партій або лідера партійного списку, він віддає голос за кандидата в окрузі (якщо, звісно, такий наявний – ті чи інші партії можуть і не мати своїх кандидатів в усіх територіальних округах).

 Виборчий бар’єр тепер становитиме 5%, а не 4%, як раніше. Партії, які його подолають, візьмуть участь у розподілі мандатів до Київради. Паралельно з цим формуватиметься внутрішній рейтинг, відповідно до підтримки кожного кандидата виборцями. В підсумку мандати розподілятимуться між тими, хто отримав найбільше голосів виборців у кожній партійній команді, але тільки за умови, що їхні партії подолали електоральний бар’єр. Отож можливі ситуації, коли, по-перше, якийсь кандидат набирає в окрузі аж 90%, але не проходить до Київради через те, що його партія не долає 5%-й бар’єр, по-друге (і це може стати досить поширеним), певні округи не отримають представництво у міськраді, по-третє, до Київради можуть потрапити партії, висуванці яких не виграли в жодному окрузі, але набрали понад 5% голосів виборців, тобто є відвертими «середняками».

 Ось така не надто проста виборча система чекає на киян. 

Зараз багато говорять про те, що кияни (і жителі інших міст) матимуть можливість обрати депутатів за відкритими списками. Однак, в таких виборчих системах головну роль відіграють голоси, подані за партії, і саме вони покладені в основу розподілу депутатських місць між ними.

 Зазвичай виокремлюють дві основні виборчі системи – мажоритарну і пропорційну, до них додають «проміжну» — змішану, коли частина депутатів обирається за списками, частина – в окремих округах (на минулих виборах до Київради жителі столиці обирали своїх представників якраз за останньою системою, у пропорції 50%/50%). Що стосується тих виборів, де фігурують списки, то науковці виокремлюють чотири їхні «конструкції». Перша – система відкритих (або вільних) партійних списків, коли виборець голосує за партію, а всередині списку цієї партії окремо голосує за конкретного кандидата. При голосуванні за партію виборець завжди має тільки один голос (це називається «категоричне голосування»), тоді як при виборі кандидатів всередині партійного списку можуть використовуватися різні способи голосування (підтримка/непідтримка, ранжування кількох кандидатів тощо). Інша система – «персоналізована змішана» — побудована на тому, що виборець голосує окремо за партію й окремо за конкретних кандидатів. Результати голосування по кандидатах визначаються в одномандатних округах. Розподіл мандатів в одномандатних округах тим чи іншим способом впливає на кількість мандатів, одержаних партією загалом. Ще одна система – «система додаткових представників» — ґрунтується на тому, що виборець голосує за кандидатів, які балотуються в одномандатних округах, але його голос зараховується і як поданий за партію, до списку якої входить даний кандидат. Результати голосування по кандидатах визначаються в одномандатних округах, а за списками – в багатомандатному окрузі.

Отже, місцеві вибори восени пройдуть не за відкритими списками (як обіцяла парламентська більшість) і навіть не за тією системою з «преференціями», як зараз офіційно вказується. Самі лише ці факти (які в міру наближення дати голосування неминуче стануть предметом публічних дискусій, а то й скандалів) можуть істотно знизити активність, умовно кажучи, «партії Майдану» (яка вкотре побачить, що її надурили) та зробити чи не провідними електоральними гравцями у столиці «улюблених бабусь Черновецького». Ну, а коли частина кандидатів (а це неминуче) розпочне роздачу, умовно кажучи, «гречки» (тобто здійснювати підкуп схильної до цього частини електорату), активність «партії Майдану» може ще впасти, ледь не до нуля (приміром у Чернігові прийшло голосувати не більше третини виборців, у Києві цей показник може бути ще меншим. І що тоді?

   Чи зуміє пересічний киянин розібратися у всіх тонкощах нинішнього виборчого законодавства. Чим йому керуватися, якими критеріями він має оперувати, щоб не помилитися у своєму виборі? Покладатися на гаряче серце, на емоції й проголосувати за ті сили, що обіцяють все й відразу помножену на розправу над «ворогами народу», чи на т зв. холодний розрахунок – голосувати за політ силу, що, власне, вже є при владі й  гарантовано знову займе владні кабінети. Є побоювання що незалежно від переможця, у програші залишимось всі ми…. Ми знову будемо свідками політичних шоу, ігрищ, інспірованих певних акцій, навіть  серії гучних викривань, але суть від того не зміниться. Нас знову пошиють у дурні… нажаль, ми об’єкт, а не суб’єкт виборчого права…. Наша роль у цьому процесі формальна….

Складається  враження, що нинішні кандидати у депутати й нинішні очільники, що хочуть повторити своє перебування у київських владних кабінетах,  активно використовують просту, але поки що ефективну й дієву формулу: у будь-якій не зрозумілій ситуації – обіцяй побудувати метро на Троєщину… Перевірено – працює…. Й побільше гречки та картоплі. Причому, останню можна й не безкоштовно роздавати, а продавати за низькими цінами, як от, приміром депутат Київради від «Єдності» Олександр Бродський на окрузі Сирець-Нивки.  При чому, факт підкупу виборців не приховується й самим депутатом…. Цікаво, чи розуміє сам кандидат у депутати, що своїми діями він створює різко негативну репутаційну картину не лише самого виборчого процесу, але й держави та нас з вами?

 Нас купують. Брутально та відкрито. Зрозуміло, що через зубожіння населення, кандидати у владу отримали величезні можливості підкупу своїх виборців. Ось так й живемо. Ніби вічний двигун. Нас доводять до зубожіння, потім нас купують, ми, звісно, купуємось, щоб обрати до влади тих, хто нас робить злидарями… Коли вже буде розірвано це коло?

Тож, киянам, як ніколи не обійтися без самомобілізації зусиль громадянського суспільства, бо ж небезпека перемоги у столиці «військ маршала Гречки» відкине країну назад і створить для неї цілу низку небезпек. І, звичайно, у ці місяці потрібні активні дії міської влади, яка мусить «залатати» всі дірки у комунальному господарстві й належним чином підготувати місто до зими. Виборці повинні бачити ці дії!