В Києві може з’явитися проспект інженера-винахідника Аманда Струве

– Хто не пам'ятає минулого, той не має майбутнього. Важко уявити собі людину, яка б зробив для киян і жителів Києва стільки, скільки зробив Аманд Єгорович Струве, це: перший в місті громадський водогін, перша каналізація, перша централізована освітлення вулиць, перший залізничний міст через Дніпро – найдовший на той час в Європі, нарешті – перша трамвайна лінія. І ніякої пам'яті: ні пам'ятної дошки, ні скульптурки, ні назви кривого переулочка в пам'ять про цю людину. Якщо ми, кияни, любимо своє місто, то ми просто зобов'язані шанувати пам'ять про таких людей, – зазначивавтор петиції Анпілогов Олександр Петрович.

Цю ідею підтримав і директор Департаменту житлово-комунальної інфраструктури Києва Дмитро Новицький, розмістивши пояснення автора та посилання на сайт із петицію на власній сторінці у Фейсбуці.

ЯК ЦЕ БУЛО

Київський залізничний міст

Першим проектом А.Струве у Києві було будівництво залізничного моста через Дніпро, який з’єднував Київ із північно-східними губерніями Росії. Міст було закладено в березні 1868 року. Він мав 12 прольотів по 89 метрів кожен, загальна довжина становила 1068 метрів. На той час за довжиною міст був третім у Росії і лише трохи поступався своїм «родичам» — Сизранському та Катеринославському. 17 лютого 1870 року перший потяг через новий міст прибув на Київський вокзал.

Водопровід

До ХІХ сторіччя централізованого водопроводу в місті не було, хоч й існували окремі водогони, споруджені для своїх потреб різними відомствами. Урочисте закладення споруд майбутньої водогінної мережі відбулося 22 травня 1871 року в Міському саду. Було побудовано три водонапірні вежі: дві в Міському саду і одна на Володимирській гірці. За проектом архітектора А.Шілле споруджено машинні станції. Біля міських купалень пробурили чотири артезіанські свердловини, проклали 24 км водопровідних труб.

1 березня 1872 року водопровідною магістраллю ринула вода. Одним із перших об’єктів, який було підключено до централізованого водогону, був Маріїнський палац. Вода з Дніпра подавалася на Хрещатик, Велику Васильківську, Олександрівську вулиці, Бібіківський бульвар. 1890 року довжина водопроводу сягала вже 60 кілометрів, вода подавалася до двох тисяч садиб. Водопровідна концесія проіснувала до 1914 року, потім влада викупила водоканал.

Міське освітлення

В січні 1871 року реєструється Товариство газоосвітлення, яке створив і очолив А.Є.Струве. Міська дума уклала з Товариством контракт на установку вуличних газових ліхтарів. Струве зобов’язався у стислі терміни побудувати два заводи з виробництва газу і встановити на вулицях 1500 газових світильників. 6 вересня 1872 року на Хрещатику в присутності офіційних осіб відбулося пробне включення освітлення, а 2 листопада на 70 ліхтарях спалахнули перші «газові» вогні. З епохою газу пов’язана і перша енергетична криза. 23 травня 1890 року Дума з компанією «Савицький і Страус» підписала контракт на електрифікацію Києва. Було побудовано дві перші електростанції: на Театральній площі для освітлення Міського театру та на Думській площі. 8 березня 1892 року 14 дугових електричних світильників спалахнули на Хрещатику.

Трамвай

1886 року був оголошений конкурс на кращий проект облаштування в Києві міської залізниці, у якому Струве отримав перемогу. Відповідно до підписаного 7 липня 1889 року з Думою договору, він міг побудувати 24 версти залізничних колій, експлуатувати їх 45 років, віддаючи місту частину своїх доходів, і 1 листопада 1934 року безкоштовно передати підприємство місту. Струве лише випробував на київських вулицях усі види громадського транспорту, що існували на той час (конку, локомобіль, електричний трамвай), а й поставляв для них вагони та рейки, виготовлені на Коломенському машинобудівному заводі і залізопрокатному заводі в Кулеб’яках Нижегородської губернії, які йому належали. Заповзятливості та передбачливості цієї людини можна тільки дивуватися – він будував депо, станції, поїлки для коней та інші об’єкти.