У столиці відбулася презентація вистави "Викрита ластівка"

Студенти Київського національного університету культури і мистецтв у рамках програми «Молоді режисери України представляють», презентували мистецький твір «Викрита ластівка».

Вистава «Викрита ластівка», за мотивами однойменної п’єси російської письменниці, прозаїка та драматурга Ніни Садур, котру презентували нещодавно в Мистецько-концертному залі ім. Івана Козловського зібрала фактично повний зал глядачів. Переважала молодь, були навіть діти. Навряд чи те дійство, яке проходило на сцені, могло їх сильно зацікавити. Та насправді навіть саме перебування в театрі, на виставі формує певне ставлення до культури, «обтісує» людину й робить її причетною до світу культури. Тому велика кількість глядачів – це показник, що кияни цікавляться театром і він їм потрібний. 

За словами режисера вистави, студентки 2-го курсу Факультету режисури і шоу-бізнесу Київського національного університету культури і мистецтв Анастасії Вервейко: «Викрита ластівка» – це та сторона особистості кожного, про яку ніхто не знає, яку ми так старанно намагаємося приховати від сторонніх очей, де зачаїлися найбрудніші відлуння людської душі. Дві різні істоти сповнені протиріч: одна прагне свободи, друга – помсти».

На сцені головні герої розмірковували про любов та самотність, про свободу та залежність, про світосприйняття та непорозуміння.
- Я тебе так люблю, що не можу без тебе жити! - То ти хочеш померти?
- Ти – моя дружина! - Але я не пам’ятаю цього!
- Як я тут опинилася? Як ми познайомилися?
- Я тебе запам’ятав, бо в тебе неповторні очі!

Уривки фраз супроводжували світлові ефекти, з-за куліс вилітали паперові літачки, а дивний хлопчина ходив з мильницею між рядами і наче когось шукав. Вистава творила ілюзію паралельної реальності, у яку може потрапити кожен. «Викрита ластівка» не тільки заставила задуматися над темою взаємостосунків між Ним та Нею (в іпостасях Коханий-Кохана, Тиран-Жертва, Власник-Річ тощо). Вона порушила тему Свободи. Чи існує свобода в принципі, а якщо так, то наскільки вона може бути безмежною?

Варто зазначити, що саме вистава «Викрита ластівка», прем’єру котрої показали на Всеукраїнському фестивалі вистав у місті Бориславі на Львівщині, отримала призове місце. Однак дебютною виставою була інсценізація за оповіданням О. Сизоненко "Інший". Присвячена пам'яті видатного українського письменника Григіра Тютюнника. Постійне забуття та руїни. Показ вистави відбувся в Спілці письменників України та Мистецько-концертному центрі ім. Івана Козловського. У добірці юних акторів є й інші цікаві вистави.
Глядачі, які були присутні на презентації вистави «Викрита ластівка» у Києві, залюбки підтримали сучасне театральне мистецтво. Проводжали Анастасію Вервейко, Артема Старшова та Данута Брошкова оваціями й оплесками, обіцяючи слідкувати за наступними прем'єрами й творами початківців. 

– Театр – це вбивця, що постійно спостерігає за мною та недає спокійно жити. Він спотворює мою душу та моє життя. Навіть уві сні він невідступає, а постійно перебуває поруч. Увесь час я відчуваю за своєю спиною ніж, який будь-коли може вбити мене. Не вірте, якщо вам скажуть, що мистецтво приносить щастя. Воно приносить і біль також, – розповіла «Вечірньому Києву» режисер вистави Анастасія Вервейко й щиро дякувала своїй учительці, другу та наставнику Ларисі Іванівні Хоролець, за рекомендацією якої їх запросили поставити виставу в Мистецько-концертному центрі за підтримки київської оперети.