У Музеї літератури презентували роман-колаж Богдана Гориня
Фото Григорія КУБЛАНОВА
В Музеї літератури презентували роман-колаж Богдана Гориня «Любов і творчість Софії Караффи-Корбут» у двох книгах, які номінуються на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка
– Ми сьогодні презентуємо унікальну книгу, – підкреслив академік Микола Жулинський, відкриваючи урочистий захід. – Жанр документального колажу доволі рідкісний в нашій літературі. Таких життєписів, які б були присвячені відомим і невідомим українським митцям дуже мало. Хоча західна документалістика має чудові взірці, присвячені знаменитим художникам, про які Богдан Миколайович згадує у своїй передмові до роману.
– Для мене багато в чому цей твір виявився несподіваним, – зауважив директор Інституту літератури імені Шевченка. – Приміром, пророчий дар славетної мисткині Софії Караффи-Корбут, коли їй приснився сон, після якого вона намалювала цілу серію портретів людей у концентраційних шапочках. Всі ці люди були схожі на Богдана Гориня.
Доля двотомного роману Богдана Миколайовича, який нині вчена рада Інституту літератури України висунула на здобуття Шевченківської премії, доволі цікава і драматична. Адже автор виношував ідею його написання ще у далеких 60-х роках. Але у 1965 році його було заарештовано і відправлено в Мордовський концтабір. Збираючи сина у далеку дорогу, мама Богдана випадково поклала під спід валізи найцінніший його скарб – листи Софії Караффи-Корбут до її сина. Прибувши а місце свого заслання, Горинь знайшов такі дорогі для нього листи художниці і був у відчаї – із задуманою книгою можна було попрощатись.
Але все змінив один випадок. Цінні Листи вдалося передати непоміченими з одним із в’язнів, у якого закінчився термін перебування в неволі. Але після того, як і Богдан Миколайович звільнився та, порушуючи «Предписание» зателефонував товаришу запитати про листи, у відповідь почув: «Нічого не знаю, ніяких листів не брав…». Тоді зрозумів уже вдруге, що його творчий задум без цих важливих документів не відбудеться. Але прийшли роки незалежності України, і Горинь знову зателефонував з приводу листів. Цього разу відповідь була «Приїжджайте….».
– На тлі навіть дуже яскравих постатей ХХ століття постать Софії Караффи Корбут видалась мені найцікавішою з деякими ознаками геніальності, – розповів пан Богдан, презентуючи свій творчий доробок. – Найважливіше, що визначає геніальну творчу людину – дарована природою потужна енергія.
Присутні на зустрічі Валерій Шевчук, Володимир Петрук, Мирослав Левицький та інші письменники, мистецтвознавці, науковці і просто прихильники Богдана Гориня засвідчили, до роман-колаж – номінант на Шевченківську премію є непересічною творчою роботою.
– Чотири доби я не міг відірватися від цього роману, поки не закінчив його читати, – зауважив Володимир Петрук, який очолює об'єднання публіцистів. – Я пам’ятаю, як у 60-ті роки ми, ще студенти, бігали по книгарнях Києва у пошуках книжок про Україну, які могли б нам щось дати. Коли «Кобзар» вийшов з ілюстраціями Караффи-Корбут – це був натуральний вибух!