Міжнародний день людей похилого віку: як у столиці допомагають одиноким пенсіонерам

Загалом у БФ «Карітас України» обслуговується 1500 людей у 14 містах України. Працює понад 150 соціальних працівників та психологів. Проект фінансується «Caritas Austria» та  «Caritas Germany», а також українськими благодійниками. Соціальні працівники доглядають за своїми підопічними; допомагають по господарству; організують дозвілля; вирішують соціальні та юридичні проблеми; забезпечують медичними препаратами та реабілітаційними засобами.

- Ідея була створити такий проект, якого не було. Показати, як комплексний догляд за людиною, може змінити її життя. Тому що до цього в Україні був підхід – соціальні послуги окремо, а медичні – окремо. Якщо лікарі лікували людині шлунок, а їй нема що їсти, то жодні ліки не допоможуть. Ми допомагаємо людині вирішувати і психологічні, і матеріальні, і побутові  питання, - розповідає Дзвінка Чайківська, Генеральний Секретар Фонду, про соціальний  проект «Домашня опіка».

Крім одиноких людей похилого віку БФ «Карітас України» допомагає людям з ВІЛ; людям з інвалідністю; навчає родини догляду за хворими дітьми. Оскільки всім представникам цих верств населення допомогти «Карітас України» просто фізично не в змозі, то беруть під опіку тих, хто не має права на допомогу державних територіальних центрів надання соціальних послуг, але потребують її. Наприклад, є бабуся, в якої є син, тобто вона не вважається одинокою, але він – алкозалежний, і допомоги від нього нема.

З соціальним працівником Оксаною йдемо за першою адресою до Поліни Василівни. Через два тижні бабусі виповниться 91 рік. Вона живе сама, є онука за кордоном. Пропрацювала жінка все життя в Міністерстві охорони здоров’я України.

- Якби не моя помічниця, не знаю, якби сама й впоралась, - зітхає Поліна Василівна, показуючи на Оксану.

Оксана принесла Поліні Василівні картоплю та збирається допомогти варити борщ. Після операції на серці пенсіонерці не можна нічого важкого підіймати. Соціальна працівник ходить за покупками та ліками, прибирає в квартирі бабусі. Коли тепла погода, допомагає вийти на вулицю.

- До своїх підопічних ходжу двічі на тиждень. Проте намагаюсь хоч на 5 хвилин щодня зателефонувати та дізнатись як справи, - розповідає Оксана.

Оксані 43 роки, і за фахом вона інженер-будівельник. Проте вже не перший рік працює в соціальній сфері.

- Мабуть кожна жінка близько 40 років починає шукати себе. Моя бабуся була педагогом.  І мені завжди казала – ти педагог за покликом. І в якийсь момент я замислилась. Мабуть, зіграло роль, що за моєю бабусею доглядала соціальна працівник…В мене відчуття недоданого бабусі…, - зазначає Оксана.

Іноді БФ «Карітас Київ» влаштовує екскурсії для своїх підопічних. Поліна Василівна згадує, як їх возили до Чернігова, до Межигір’я.  А іноді у Фонді влаштовують майстер-класи для дітей і запрошують стареньких. Жінка демонструє вінок, який сплела разом з дітьми.

За другою адресою йдемо з соціальною працівницею Раїсою до Зінаїди Іванівні. Жінці 84 роки. Рік тому вона зламала тазостегновий суглоб і з дому не виходить. Те, що може пересуватись квартирою самостійно, – вже прогрес. До цього лежала. Сусіди залили пенсіонерку, і стеля покрилась пліснявою. Співробітники Фонду організували жінці силами волонтерів ремонт.

Раїса за фахом – фінансист. Але жодного дня не працювала за спеціальністю. Ще 15 років тому вирішила пов’язати своє життя з соціальною сферою.