Переселенці в Києві стають виселенцями

Переселенці в Києві стають виселенцями

Багатодітну родину з Криму й дітей-сиріт з Донбасу намагаються виселити з Центру допомоги переселенцям

Переселенці з Криму та з зони проведення АТО стали в Києві як кістка в горлянці. Вони – як валіза без ручки: важко нести, й жаль викинути – а раптом знадобиться. Згадайте, як навколо них «танцювали» два роки тому, як на них піарилися всі, кому тільки не було ліньки. Подарунки, волонтери, харчування й відкриття Центрів для проживання родин із дітьми-інвалідами…. Минулого літа на вулиці Каштановій  за участю мера Києва Віталія Кличка й посла США в Україні Джеффрі Пайєтта урочисто відкривали Центр допомоги вимушеним переселенцям. Висаджували квіточки на клумбі, дарували іграшки дітям. Спочатку була інформація, що в цьому центрі сім’ї дітьми можуть проживати до 90 днів, але Віталій Кличко на церемонії відкриття вніс поправку й заявив, що сім’ї будуть жити в цьому центрі стільки, скільки їм буде потрібно.

Минуло лише півроку, а в центрі з 9 родин з дітьми залишилося чотири. Інші не витерпіли жорсткого пресингу від працівників столичної служби в справах сім’ї та дітей. Й поїхали світ за очі. Дехто змушений був повернутися навіть на територію ДНР.

"Жили навіть у сараї"

Олена з Євпаторії пояснює, чому люди не хочуть залишати столицю. "Ми вже два роки поневіряємось по Київській області. Жили навіть у сараї. Розумієте, ми виїхали з Криму, бо хочемо майбутнього для своїх дітей вони у нас обдаровані музиканти. Тут ми вже знайшли спеціалізовану школу, чоловік знайшов роботу". Про ті самі причини говорять й інші мешканці гуртожитку – небажання нових поневірянь. "Нам обіцяли, що ми будемо жити тут до завершення АТО. Зараз нас викидають на вулицю. Куди нам їхати? У мене на руках дитина-аутист. Хоч би до кінця навчального року дозволили пожити. Тут така школа гарна, онук хоч почав говорити", – утираючи сльози, ділиться Тетяна з Горлівки, де й досі час від часу тривають обстріли.

Багатодітна родина, де виховується шестеро маленьких дітей (3 місяці, 2 роки, 4, 5, 6, 8 і 12 років), яка виїхала з окупованого Криму, поневіряється в столиці не від хорошого життя. Батько родини, молодий медик-реабілітолог, громадянин однієї з арабських країн, навчався в Україні, під час літньої практики в Криму познайомився з юристом Анною, яка самотужки виховувала маленьку донечку. Кохання, одруження, народження дітей… Коли в Крим зайшли «зелені чоловічки», до Рамзі завітав один із них і ввічливо запропонував «мусульманській морді» забиратися геть. Родина зібрала всі речі в дві сумки, схопила дітей, серед яких була й новонароджена Лайян й подалася геть, втікаючи від невідомості в невідомість. У Києві Рамзі влаштувався на тимчасову роботу, старша дівчинка, Іман, пішла до школи. Все було б добре, якби не те, що за 15 років в Україні батькові родини не вдалося отримати українське громадянство – якраз напередодні отримання документів Крим провів референдум. І все… Увесь дохід на родину – 2600 грн. – допомога на дітей і 2400 – допомога переселенцям. І якісь мізерні гроші – заробіток Рамзі, оскільки без документів він не може влаштуватися на постійну роботу. А тепер багатодітну родину намагаються позбавити даху над головою. Щоправда, їм пропонують інше тимчасове житло в міському Центрі соціально-психологічної допомоги на вул. Ново-Дарницькій, 26. Але, як кажуть, самі переселенці, умови там – гірше нікуди. Розповідають, що там – майже тюремний режим, соціальні працівники навіть заглядають в холодильники, шафи й каструлі до мешканців. Тим паче, що там житло пропонують лише на 3 місяці.

Через постійний тиск і стрес дві родини змушені були виїхати до Білої Церкви й там винаймати житло в складчину. У Тетяни з Донецька 9-річний син Кирил – онкохворий, дитина майже постійно потребує лікування в Інституті раку. Така ж біда і в родині Дениса й Катерини: їхня 12-річна донечка в результаті хвороби вже втратила ніжку, а рак у дитини прогресує. Радістю у родині стало народження в січні малюка – хоча це стало й ще однією проблемою. Тепер біженці з Донбасу змушені будуть їздити на лікування з далекого передмістя й витрачати гроші не на лікування дітей, а на знімання житла.

Людей вражає і вбиває не стільки «підвішений» стан, скільки хамство й зневага по відношенню до них тих, хто мав би їм допомагати.

Коли до нас приходила директор Центру соціально-психологічної допомоги Людмила Іванівна Крупчинська, вона не приховувала своєї зневаги й намагалася якнайболючіше вразити нас, – розповідають переселенці.

У родини Жадалах горе-чиновниця погрожувала відібрати дітей, мовляв, «наплодили цілий виводок і прикриваєтеся ними. І взагалі, їдьте додому, в Крим, там не стріляють». Ще одній родині, де дві літні жінки виховують двох маленьких дітей-сиріт, соцпрацівники «нагадили в душу», сказавши, що рідна бабуся дітей не має до них ніякого відношення, що вона взагалі живе за рахунок дітей, тоді як опіку над ними здійснює її сестра. І що їм варто забиратися геть на Донбас.

А куди ж нам їхати, якщо наш дім у м. Торез знаходиться на території ДНР? – зі сльозами питає бабуся, – Наші діти загинули, я була в лікарні, а сестра займалася документами. А тепер нас – на смітник? Кажуть, що у Центру для переселенців – великі борги. Ми згодні платити, тільки в розумних межах.

У мешканців гуртожитку, що на вул.. Кустанайській, 6, проблеми ще серйозніші. Вже практично два роки в гуртожитку Центру підвищення кваліфікації працівників Міністерства юстиції живуть переселенці з Донбасу. Близько 30 сімей, серед яких є 22 дитини та 14 інвалідів. Сьогодні переселенці опинилися в кризовій ситуації.

Люди вже півроку живуть без опалення й гарячої води, а й більше місяця ще й без світла. «Нас просто виживають», – заявляє переселенець і правозахисник Луганської правозахисної групи Сергій Стулов і додає, що 25 січня їм намагалися відключити воду, але завдяки зусиллям активістів цього не сталося. У центрі ж стверджують: протягом двох років більшість переселенців не платять за житло. Звідси – заборгованості та відключення. «Якби у нас було нормальне функціонування готелю, ми б спокійно платили і за опалення, і за світло, і за тепло», – пояснює заступник директора центру Сергій Петков. За його словами, сім'ям переселенців пропонувалися варіанти житла, але ті відмовляються. Заступник директора центру Ігор Гавловський підкреслив, що особисто Сергій Стулов заборгував за свою кімнату близько 52 тисяч гривень. В офіційній позиції Міністерства юстиції заявили про масові заворушення і спроби рейдерського захоплення приміщення гуртожитку Центру «особами, самостійно визнали себе« переселенцями» з Луганської та Донецької областей, які безкоштовно користуються послугами закладу, доводячи його до банкрутства та втручаючись в господарську діяльність, намагаються захопити три поверху приміщення ». У заяві Центру сказано, що конфлікт створений штучно, при цьому «є загроза життю і здоров'ю працівників адміністрації закладу, яких тероризують, загрожують терактами». Кореспондент газети Наталя Плохотнюк зайшла до кімнати переселенця Сергія Стулова. На термометрі в приміщенні - +3.

– Як у «Київенерго» коментують відключення електропостачання?
– У «Київенерго» нам пояснили, що відключили згідно з договором, за борги в 29 тисяч гривен, - каже активіст, - Ми пропонували їм заплатити ці 29 тисяч, але вони відмовилися у нас їх взяти. Розумієте, їм не гроші потрібні. Їм потрібно нас звідси виселити, тут питання в грошах не варто взагалі. Коли ми прийшли і сказали, що готові погасити борг в 29 тисяч за електроенергію, вони сказали: «Борг вже 400 тисяч. Збирайте цю суму». Волонтери були готові за нас заплатити ці 29 тисяч, хотіли нам поставити генератор. Але адміністрація не підпускає. Нас просто виживають, але ніхто звідси не виїхав і виїжджати не збирається.

Сергій Стулов вважає, що у ситуації, яка склалася навколо гуртожитку, насамперед винен міністр юстиції.

– З ним ми півтора року не можемо знайти спільну мову. Ми розмовляли з усіма заступниками міністра, всі нам обіцяли, що розберуться з ситуацією. На сьогоднішній день вони взагалі з нами не хочуть розмовляти. Просто кажуть: виїжджайте. А куди виїжджати? Людям нікуди виїжджати! Над нами знущаються: на пару днів пропонували дати ліжко в якомусь соціальному закладі. Або взагалі в наметах «Червоного хреста». З огляду на, що люди проживають в гуртожитку вже півтора року, фактично, це вже місце їх постійного проживання. Еквівалент цьому не запропонований. Заступник міністра юстиції з питань євроінтеграції Сергій Пєтухов на прийомі взагалі порекомендував нам повертатися в ДНР. Адвокат Луганської правозахисної групи Наталя Целовальниченко розповіла, що вже є кілька кримінальних проваджень на цю тему. Зараз проходять зустрічі ініціативної групи переселенців з начальником міської поліції якраз за фактом цих кримінальних проваджень. За даними поліції, кримінальне провадження вже готують для суду.

– Як Ви оцінюєте калькуляції розрахунків вартості кімнат?
– У нас є на руках ці калькуляції, в яких зазначено, що у вартість входить оплата туристичного збору, оплата боргів гуртожитку за опалення. Причому переселенці цим опаленням так і не скористалися. Тому що його не було півтора року, з моменту, як вони туди в'їхали. До того ж, в платіжках за теплоенергію, виданих в липні 2015 року, сума була шокуючою 1689 грн.! Єдине, що зараз зробили ще другу калькуляцію і тепер розповідають, що переселенці повинні платити 38 гривень за ліжко-місце. Вони просто перерахували койко-місце на людину і зробили подобово, але в цій калькуляції ті ж комунальні послуги і ті ж заборгованості, які люди не могли оплатити. Виникає питання, на якій підставі туди включається ще і прибуток цього закладу при тому, що, що заклад є неприбутковою організацією, і не має права на надання готельних послуг відповідно до чинного податкового законодавства.

Крім того, «Київенерго» сказало: навіть якщо буде оплата, має бути заява про те, що ви відновили електропостачання. Тобто центр і Мін'юст категорично дали вказівки: не потрібно нам ніякого світла в цьому гуртожитку. А уявіть, зараз морози, мінімальної подачі опалення немає, тобто в будь-який момент можуть порватися труби, і буде завдано колосального збитку державної власності. Просто хочуть зробити цей гуртожиток непридатним для проживання. Хоча, за нашими даними, там зараз є близько 90 вільних кімнат, які можуть використовуватися, в тому числі, для заселення тих же переселенців з дітьми.

– У скільки переселенцям обходиться житло?
– 3,5 тисячі, 2,8 тисячі – залежить від кімнати. Цінова політика теж незрозуміла. Тому що відповідно до діючого положення по гуртожитку і Статутом цього центру там просто не може бути такого, що одні й ті ж кімнати оплачуються по-різному. Наприклад, у нас там є багатодітна сім'я, якій нарахували за 2 місяці 24 тисячі. Там у них 2 кімнати. Тому вже є кримінальне провадження в правоохоронних органах, ми сподіваємося, що буде проведена економічна експертиза. Ми, до речі, зверталися в КМДА, і Департамент економіки інвестицій давав нам висновок з приводу незаконності таких ось розрахунків комунальних послуг, коли заборгованість для мешканців розраховується як для юридичної особи, а не для фізичного споживача. Загалом, є нюанси.

Тут є ще питання до Департаменту соціальної політики КМДА, на підставі листа якого людей туди поселяли. Чому не було врегульовано питання, чому не були надані якісь спеціальні умови з урахуванням того, що це переселенці, а не туристи? Чому це не обумовлювалося з гуртожитком? А Департамент соціальної політики абсолютно ніяк не коментує ситуацію. Вони кажуть, що втратили цей лист, на підставі якого все робилося. Проте, на цей лист посилаються самі представники гуртожитку центру, на балансі якого знаходиться гуртожиток.

Яка була ситуація: люди приїжджали на ж/д вокзал, їх там зустрічали волонтери, представники соціальної служби і говорили, що є такі-то адреси, куди можна поїхати. Там не передбачалося безкоштовне або соціальне житло. Там пропонували платити 2 тисячі, потім 3 тисячі за кімнату. І люди погоджувалися.

Заступник директора Центру Сергій Петков: Переселенці ні до кого не звертаються і не беруть допомогу від відомств.
– По-перше, приміщення належить державі і знаходиться на балансі Центру підвищення кваліфікації працівників юстиції. Тобто, тільки власник може оплачувати борги, які виникли у власника. Мешканці гуртожитку готельного типу платять тільки за кімнату або за койко-місце. Тобто ті особи, які заявляють, що вони будуть оплачувати якісь комунальні послуги, вони не розуміють, що відбувається. Так звані представники Луганської правозахисної групи в даний момент захопили готель. У нас фактично блокована не тільки робота цього гуртожитку, а й робота цілого Центру, тому що наші фахівці постійно відповідають на якісь листи, звернення, фейкові заяви. Приходять представники якихось партій, організацій, рухів, виступають, піаряться, щоб зробити зйомки і так далі. Люди тут перебувають незаконно. Вони неодноразово попереджали, що їм потрібно покинути це приміщення, яке не опалюється вже більше півроку.

– На яких умовах цих людей селили півтора роки тому?
– Все почалося з листа Управління туризму, в якому воно просить керівника установи допомогти жителям окупованого Криму і прийняти на 7-10 діб і виділити 1-2 номера. Відповідно до законодавства, у цей гуртожиток їх поселили тимчасово, щоб знайти житло. Сьогодні ці особи працевлаштувалися, займаються своєю роботою, у них є друзі, знайомі. Звичайно, вони живуть не в своєму місті, не в своїй комфортному середовищі, але вони живуть так само, як і всі ми, решта жителів Києва. Але інші мешканці Києва або мають своє житло, або знімають. Протягом двох років люди за готель-гуртожиток не платять. Ці люди, які зараз звинувачують Міністерство юстиції та Центр в тому, що хтось їм якісь умови не ті створив – вони мали можливість протягом цих двох років переїхати, знайти собі житло, в тому числі, через Міністерство соціальної політики. Неодноразово їм пропонували різні варіанти для життя. Вони кажуть, що нічого довгострокового їм не пропонують. Їм є куди йти. Вони ні до кого не звертаються і не беруть допомогу від відомств, які до них приїжджають. Їм подобається жити в цьому приміщенні, і вони хочуть його захопити повністю.

Переселенці пропонують свій варіант вирішення проблеми – вони готові погасити борг за електроенергію, якщо керівництво погодитися переглянути тарифи. Весь цей час людям приходили платіжки з вартістю кіловат-годин як для підприємств – 1,8 грн. Вони кажуть, що оплачували опалення, якого не було, і проживання за тарифами комерційного житла, а не державного гуртожитку.

– Ми розуміємо, що людям потрібно допомагати, але правових підстав це робити немає, – каже Олександра Дворецька, правозахисниця з організації Схід SOS.

Вона пояснює, що за законом, який у листопаді 2014 року підписав президент, житлом переселенців забезпечують місцеві держадміністрації. При цьому порядок цієї процедури, який уряд мав розробити ще в лютому 2015, не прописаний. Тому людей, які виїжджали ще з березня 2014 року, тобто до підписання закону про права переселенців, селили на підставі прописки в паспорті. Виселення пов'язані ще й з тим, що з переселенцями не укладали договорів, з яких було б зрозуміло, яка частина послуг платна, а яка – безкоштовна.

Ні Мінсоцполітики, ні Координаційний штаб при ДСНС ситуацію не коментують – кажуть, що ці питання не належать до їхньої компетенції.