Врятовані скарби у Музеї історії України

Врятовані скарби у Музеї історії України

 На виставці, яка має назву «Повернені до життя», презентовано цікаві археологічні знахідки, унікальні культові святині, зброю і військове спорядження, старовинні посуд, одяг і картини. Тут представлено частину шедеврів, урятованих фахівцями Музею історії України і Музею історичних коштовностей, які раніше були лише купою окремих шматочків кераміки, скла або дрантя. Судячи з фотографій, на яких музейні рідкості зафіксовані ще до початку роботи над ними, можна скласти уявлення про високий клас школи українських реставраторів та їхньої майстерності. Про виставкові скарби і їхнє відродження розповіла «Вечірці» науковець Музею історії України Марина Стрельник. 

20 ящиків битої кераміки 
- Шедеври реставратора з кераміки і кістки Ірини Костюк – це речі археологічні, – розповідає пані Марина. – На виставці представлено невеличкі модельки трипільських осель, датованих IV тисячоліттям до нової ери, над якими вона працювала, а також інші роботи. Одна із моделей цікава тим, що в ній збереглися дрібні посудинки і навіть фігурка жінки, яка розтирає зерна. А друга модель – це не житло, а храм. Вірогідно, це культові речі, які використовували під час закладання дому або проведення магічних обрядів, на жаль, ми не знаємо, яких. Учені вважають, що трипільські будинки були двоповерховими, судячи з того, що модельки стоять на невеличких ніжках

Одразу привертає увагу і величезний трипільський зерновик – посудина для зберігання зерна, прикрашена орнаментом. Посудина такого великого розміру – дуже рідкісна знахідка, яка теж датується IV тисячоліттям до нової ери, пояснює науковець. Дивлячись на неї, важко навіть собі уявити, що колись вона була купою битої кераміки і зберігалася у двадцяти ящиках. Майстрам реставрації знадобилося кілька років, щоб довести зерновик до ладу. 
На виставці можна також побачити посудини залізного віку – кружку і горщик. Це проста кераміка, але, за твердженням фахівця, працювати з нею дуже складно, адже ці речі виготовлялися вручну, без гончарного круга. Якщо потрібно, реставратори догіпсовують відсутні фрагменти кераміки. Але їхнє головне правило: не зашкодь. Тому, якщо достеменно не відомо, якої форми була, приміром, ручка у посудини, то її просто не виготовляють, залишаючи все, як є, щоб зберегти цю річ для прийдешніх поколінь. 

Накосник і гребінець – давня зброя жіноцтва 
Цікаві реставраційні роботи з металу також і Юрія Бута – наконечники, списи скіфської культури. Впадає в око й розкішний аварський пояс із позолоченими підвісними бляшками і спеціальним мішечком для дрібних речей. За твердженням нашої співрозмовниці, його було передано до музею у жалюгідному стані у 2001 році. У тій же вітрині красуються і срібні готські пряжки та накосник початку XII століття культури половців, який колись прикрашав коси дівчини. У багатьох народів, що були кочовими, і нині представники жіночої статі для більшої привабливості надівають накосники. А елегантний маленький гребінець із рога оленя – ще одна цікава деталь стародавнього жіночого туалету, представлена в експозиції. 
Вражає і жіночий ранковий пеньюар початку XX століття. Здається, що він зшитий із повітря – настільки тонкий і прозорий. Насправді реставратору довелося докласти чимало зусиль, щоб цей елемент жіночого одягу відвідувачі виставки змогли побачити таким, яким він був колись. 
- Цю річ настільки берегли і любили, адже вона була скрізь підшита, підштопана, – зауважує пані Марина. – До музею вона потрапила у дуже поганому стані. Але у нашого реставратора Ірини Гаврилюк до тканин є особливе чуття, і за кілька років за допомогою спеціальних розчинів і тампонів вона зробила диво.

Порохівниця із шкіри ската 
Чоловікам теж є на що подивитися на виставці – цілий стенд присвячений стародавній зброї, оздобленій зі смаком, а також чоловічим аксесуарам. Приміром, є кілька порохівниць, одна з яких зроблена зі шкіри ската. Саме ця обставина ускладнила роботу реставраторів, та інколи вони мусять виявляти не тільки майстерність, але і винахідливість.