У Києві пропонують для забудовників розробити новий порядок сплати внесків на розвиток інфраструктури
Пайова участь – внески, що сплачують забудовники, споруджуючи нові об’єкти, і які мають іти на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури. Так говорить закон про містобудівну діяльність, і це логічно – хтось будує нові об’єкти, а місто має розвивати комунікації і дороги. Насправді ж у Києві з пайовою участю не все так просто. З одного боку, у 2015 році місто отримало 293 млн грн замість 170 млн грн за планом, з другого – є борги забудовників у кілька мільярдів грн, порядок сплати пайової участі суперечить закону, принципи розрахунку суми непрозорі, а куди йдуть кошти – чітко не визначено. У Київраді взялися навести лад у цій сфері.
– Головна проблема чинного порядку сплати пайової участі, з точки зору міста, – протиріччя законодавства, через що, за неофіційними даними, є заборгованість забудовників у кілька мільярдів гривень, – розповіла під час тематичного круглого столу Ольга Балицька, депутат Київської міської ради, член постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування. – Міркуйте самі: за законом, пайовий внесок потрібно сплатити до того, як об’єкт буде прийнято в експлуатацію, а за київським порядком – протягом календарного місяця після здачі. Тобто, коли об’єкт уже збудовано, а забудовник пішов далі. Не дивно, що є такі заборгованості.
Інша проблема, вже з точки зору забудовника, – непрозорість розрахунку суми пайової участі і механізму сплати. Тільки щоб зібрати документи, потрібно близько 3 місяців, а приймають їх лише протягом… 8 годин на тиждень! Дуже складну формулу з безліччю коефіцієнтів (де є можливості для маніпулювання) досі розраховують у департаменті економіки та інвестицій… вручну! При тому, що програмісти ініціативи KyivSmartCity готові написати онлайн-програму для розрахунку пайової участі лише за дві доби.
– Жоден із забудовників не будує без бізнесплану – і ця формула має бути загальнодоступною, аби можна було хоча б приблизно визначити суму внеску, – зазначила Ольга Балицька. – Є також безліч способів маніпуляцій. Один забудовник приходить і платить максимально, але поруч може будуватися інший – і отримати взаємозалік, зниження плати або відміну, відтермінування. Все це вирішує комісія Київради з питань бюджету – приміром, нещодавно про відтермінування сплати просив ЦУМ. А в департаменті економіки та інвестицій немає єдиного реєстру зі сплат, а також рішень Київради щодо них!
Наразі у комітеті Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування пропонують розробити новий порядок сплати пайової участі на принципах прозорості та публічності. Також під час круглого столу представники місцевих громад зазначили, що необхідно розробити і порядок використання цих коштів – аби вони йшли на розвиток інфраструктури саме в районі поруч із новим об’єктом, принаймні частково. На думку Ольги Балицької, принципи визначення суми мають бути максимально простими і уніфікованими – це кошторис будівництва, функціональне призначення та територіальне розташування.
ДУМКИ ЕКСПЕРТІВ 
Олександр Кашко, економіст, Центр економічної стратегії:
– Одним із індикаторів привабливості ринку для інвесторів є індекс Doing Bussines Світового банку, що визначається за параметрами столиці: це нормативна швидкість отримання, вартість усіх дозвільних процедур та якість контролю будівництва. Так, вартість проходження всіх процедур тягне Україну на самий низ рейтингу, наразі 140-е місце з 180 країн, поруч із Гаїті та Афганістаном. У країнах Центрально-Східної Європи вартість адмінсупроводу будівництва менше 0,5%, це наші основні конкуренти. У розвинених країнах – десь у середньому 1,7 %, в Україні ж – 15%.
Існуючий порядок створює багато можливостей для маніпуляцій з боку органів самоврядування та забудовників. Для Києва доцільно спростити адмінпроцедури, затвердити перелік, впровадити електронну подачу документів, зменшити розмір внеску до прийнятних меж та забезпечити можливість розраховувати його самостійно – як при сплаті податків. Узагалі ж ми рекомендуємо скасувати цей інструмент, а наповнення на інфраструктуру реалізувати, збільшивши податок на нерухомість, тобто за розвиток інфраструктури сплачуватимуть її користувачі. Це сприятиме здешевленню і будівництва, і житла загалом.
Георгій Духовичний, архітектор :
– Потрібно починати з розумно розробленої містобудівної документації – власне, такою є закордонна практика. Є поняття передбачуваності життя міста – коли зрозуміло, де, що і в який термін буде збудовано. Кожна ділянка міста має вартість забудови і підтримування у відповідному стані, тоді стає можливим порахувати, скільки буде коштувати підведення всієї інфраструктури до будь-якої ділянки. Місто добре розуміє, скільки грошей треба вкласти – і виявляється чудова картина, коли приходить забудовник, а до ділянки вже підведено всі дороги і комунікації.
Це як туристична путівка «все включено» – але, з іншого боку, перевищення нормативів коштує дуже дорого. Приміром, у Гамбурзі, коли забудовник хоче збудувати більше квартир, він за кожну, що не має місця паркування, платить ще 25–50 тисяч євро. За те, що місто дало можливість запаркуватися десь на території. Це надає тверезості «гарячим головам» забудовників: плюс 1 млн євро дорого навіть у Німеччині.
Питання кількості паркомісць на сьогодні є «хітом» Києва, але насправді саме за такі компенсаційні кошти міста будують великі паркінги або транспортні системи. Наприклад, у Цюріху нещодавно збудували величезний шопінг-мол на 100 тисяч квадратних метрів – і всього 300 паркомісць. Але натомість сюди проклали метро, електричку, трамвай та 2 маршрути автобуса. Стадіон Цюріха має взагалі нуль паркомісць – але є вся транспортна інфраструктура.