У Києві йде "війна" за виживання 30 сімей зі Сходу

У Києві йде "війна" за виживання 30 сімей зі Сходу

Переселенці з Донбасу, тікаючи від війни, їхали до Києва у пошуках порятунку. У столиці їх прийняли як рідних, нагодували, одягнули і дали дах над головою. Так було, зокрема, на вулиці Кустанайській, 6. Та минуло два роки, і ситуація змінилася. Родинам із Сходу почали відключати світло, в кімнатах – холодні батареї. «Вечірка» навідалася до родин з Донецька. 

Ось і конфліктний гуртожиток. Біля будинку зустрічаємо переселенця Сергія Стулова разом… із представниками місії ОБСЄ. За 10 хвилин він веде нас до приміщення. 
А що вам обіцяє місія ОБСЄ? – запитуємо у Сергія. 
Вони вже вшосте приїздять, збирають інформацію, а потім звертаються до місцевих органів влади та міністерств. Ми сподіваємося на їхню підтримку, – відповідає переселенець. 
У гуртожитку тягне холодом. Темним коридором проходимо в кімнату родини Сергія Ковальова. З порогу нас зустрічають здивовані оченята дітей. Чоловік розповідає про наболіле: 
Я сам шахтар, виїжджав з-під обстрілів із самого Донецька. На вокзалі нас зустріли волонтери, поселили мою родину до цього гуртожитку. Нам виставили плату за проживання близько 2000 гривень на місяць, потім збільшили до 3500. Опалення тут немає, але іншого виходу в мене не було, на руках двоє дітей. Перший місяць я заплатив, а потім почав вимагати, аби мені пояснили чітко за тарифами, скільки я напалив світла, скільки витратив води, щоб розуміти, чому плачу так багато за проживання. У квитанціях, що нам роздали, є графа – податковий та туристичний збір. Для адміністрації гуртожитку ми звичайні туристи… Це ж абсурдно, – скаржиться Ковальов. 
Своє невдоволення почали висловлювати й інші переселенці. 
– Ми всі платили чесно, але 18 січня нам відключили світло, понад тиждень родини з маленькими дітьми сиділи в холоді, в нелюдських умовах. Це знущання. Кажуть, у нас виріс борг, але як? Адміністрація гуртожитку прямо говорить, щоб ми виселялися, – з болем промовляє Юлія Лащева. 
Проходимо до помешкань інших сімей. Світло у них є, але чи надовго? Всі переселенці мають документи про оплату за проживання, тож не розуміють, звідки взявся борг. Сергій Ковальов почав з’ясовувати, на чиєму балансі знаходиться будинок, але в реєстрі інформації не знайшов. Чоловік написав до КМДА про те, щоб цей гуртожиток залишили для проживання переселенцям. 
Здавати кватири в Києві нам не бажають. Консьєржка взагалі пригрозила, що поліція приїде нас виселяти, нам хотіли відключити воду. Гуртожиток постійно був переповнений – тут жили багато родин переселенців, вони переїхали. Потім заселяли різних корпоративних клієнтів, брали за добу 160 грн. Нас теж сюди поселили не як переселенців, а на загальних підставах. Ми погоджувалися на всі умови, але нині вже не сила терпіти такого ставлення, – бідкається Юлія Лащева. 
А яка точка зору Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації? У документах адміністрації йдеться про заборгованість за електроенергію у майже 52 тисячі гривень. Також були скарги на переселенців стосовно нищення ними майна. Утім, докладніше: «Ми заявляємо про те, що гуртожиток навчального закладу не є житлом. Наголошуємо, що заклад післядипломної освіти Мін’юсту надає навчальні послуги. Сьогодні є загроза життю і здоров’ю працівників адміністрації закладу, яких тероризують, погрожують терактами тощо. Ми вимушені звернутися до Держслужби охорони. Неодноразово зверталися до всіх, хто знаходиться у гуртожитку, добровільно звільнити кімнати, винести свої речі та скористатися пропозиціями КМДА, Міністерства соціальної політики та Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо розселення та надання приміщень для тимчасового перебування». 
Переселенці стоять на своєму: війна триває, люди залишилися без даху над головою. І влада повинна надати їм житло до закінчення воєнних дій. 
Нас просто викидають на вулицю без жодної альтернативи. Ніхто інших приміщень нам не пропонував, – заявляє Сергій Стулов. 
І це, на жаль, не перший випадок у столиці, коли людей із Сходу ставлять перед фактом – забирайтеся геть.