У прокат виходить «Іловайськ 2014»: дванадцять фактів про фільм

У прокат виходить «Іловайськ 2014»: дванадцять фактів про фільм

Сьогодні, в День пам’яті захисників України, в кінотеатрах стартує показ військової драми «Іловайськ 2014».

П'ять років тому, 29 серпня 2014 року, розпочався вихід українських військових з оточення під Іловайськом на Донбасі. Регулярні частини збройних сил Росії, що вторглися до України, обстріляли коридор, яким, за домовленістю, мали виходити українські бійці. За офіційними даними, тоді загинули 366 українських військових і правоохоронців, 429 були поранені, 128 потрапили в полон, 158 вважаються зниклими безвісти.

1. Стрічка заснована на реальних подіях. Йдеться про бійців батальйону Донбас на сході України з кінця липня до початку вересня 2014 року. Як змінювалося ситуація: від відносно легких перемог до переламного моменту бою за Іловайськ, у якому гинуть багато бійців та трагічного «зеленого коридору». В основі сценарію – спогади командира штурмової групи батальйону «Донбас» Тараса Костанчука. 


2. Тарас Костанчук, позивний «Бішут», у фільмі зіграв самого себе. Показується реальна ситуація, коли у вуличному бою в Іловайську він отримав поранення в голову. І разом з іншим пораненим побратимом переховувався у місцевих жителів. За допомоги небайдужих їм вдалося підробити документи і вибратися з Іловайську на автобусі на підконтрольну Україні територію. Тарас зізнається, що в фільмі не грав, а пригадував, як все було.  

3. Спочатку була ідея зняти камерний фільм – як українські бійці переховуються в Іловайську, а місцеві жінки їм допомагають. Зрештою вирішили показати всю трагедію Іловайського котла через повнометражну військову драму. Та людей, які незалежно від позиції, проявляють гуманізм або стають негідниками. 

– Ми прагнули, аби майбутні покоління зрозуміли, що таке був Іловайськ. А також віддати данину загиблим захисникам. Це найбільша трагедія в історії сучасної України. Коли за 4 – 5 годин загинуло близько півтисячі наших захисників. А потім вцілілі тижнями виходили з окупованої території, – пригадує Тарас Костанчук.   

4. Сценарій до фільму, спираючись на спогади Тараса Костанчука, книги та статті про ці події, написав Михайло Бриних. Режисером став Іван Тимченко. Це його повнометражний дебют. До цього зняв короткометражку «Я» про письменницею із Сонею Сотник у головній ролі.  


5. Особливість картини у тому, що в ній відсутній один головний герой. Розповідається про бійців батальйону «Донбас». І вирій війни, який в себе затягує різних людей, навіть з інших країн. Це люди, які добровільно взяли зброю, щоб захистити свою землю. Інші прийшли, щоб її відібрати. А є люди, як мешканка Іловайську Світлана, які опинилися посеред цих двох армій. Як вони поводяться у тих чи інших ситуаціях. 

6. Героям, прототипами яких були загиблі бійці, залишили їх реальні позивні. Це «Шульц», «Скіф», «Франко» (Марко Паславський). Персонажам, прототипами яких є живі бійці, змінили. Позивний бійця, який переховувася із Тарасом – «Нікітос», і він також є у фільмі. Позивний персонажа – «Квентін».   


7. Серед вигаданих персонажів – російський офіцер Рунков. Він їде на війну рятувати сина, який на боці ополченців. У нього також є прототип з позивним «Лис». Тарас вів з ним перемовини, щоб обміняти його сина на бійця батальойну «Донбас».



8. Крім професійних акторів, у зйомках були задіяні справжні бійці батальйону «Донбас»,
що вижили в Іловайському котлі. Перед зйомками актори проходили «курс молодого бійця» у тренувальному таборі, де їх вчили тримати зброю та іншим військовим навичкам.  

9. Остання сцена, яку знімали, – сон-марення головного героя. У якій Тарас гарцує на коні і зустрічає своїх побратимів, у тому числі загиблих. 

– Ми з Іваном Тимченко сиділи, він показав фотографію. Там море, якісь коні. Красиво. Каже, давай щось придумаємо з конями. І я придумав сцену. Трошки поетичного кіно завжди має бути в українському фільмі, – говорить Михайло Бриних. 


10. Картину знімали з середини серпня 2018 до лютого 2019 року
. Загалом близько 60-ти знімальних днів. Локації розташовані в Києві і навколо Києва, в Чернігівській та Кіровоградській областях. Сцени з важкої артилерії були зняті на полігоні «Азов» у Бердянську.  

11. Бюджет стрічки склав 33 мільйони гривень. Це виключно приватні кошти, у тому числі і Тараса Костанчука.

12. Тривалість картини – 2 години. Багато відзнятого матеріалу не увійшло у фінальний монтаж. Надалі планують зробити 4-серійну телеверсію. 

Кияни мають змогу поспілкуватися з творчою групою та задати хвилюючі питання. 1 вересня перегляд фільму і зустріч відбудуться у кінотеатрі «Жовтень».