Унікальні ріки: Сирець загадково ділить Київ, а Почайна стала раєм серед промзони

Сирець – притока Почайни

Сирець – унікальна водоносна система для Києва та України. Басейн річки є умовним кордоном між лісостеповою та лісовою зонами. Її живлять десятки безіменних струмків. Відомо, що річка має два витоки. Один із них починається у парку «Дубовий гай» у Святошині і тече в колекторі, виринаючи у парку «Нивки» у ставках. Поряд зі ставками є чисті джерела у відкритому грунті, що наповнюють русло Сирця. Одне з них тече поряд із платформою міської електрички «Рубежівська». Тут ми зустріли літню киянку, яка з дитинства мешкає поряд із Сирцем.

– Я з дитинства пам’ятаю золотих рибок, що мешкали у нашій річці і води, навіть в літню спеку, було значно більше, був гарненький зелений берег, –говорить мешканка вулиці Толбухіна Наталя Вікторівна. – У минулому році ми з онуками знайшли тут маленьких черепашенят. У хащах часто ховаються качки, інші птахи. Не так давно, там, нижче за течією у ставку ще водилося повно риби, часто можна було побачити білих лебедів. Нині на річку часто навідуються волонтери аби прибрати сміття, ми й самі прибираємо великі ділянки берега й витягуємо непотріб.

Насправді, береги ріки в районі станції «Рубежівська» вкриті мальовничими заростями. Вода здається чистою й прозорою, не засмічена гіллям та непотребом. Зеленими хащами Сирець пробивається вздовж вулиці Магістральної. 

А на перехресті вулиць Володимира Сальського й Тираспольської річка знову з’являється з підземного колектора на поверхню. Тут вона кілька кілометрів тече у глибокому бетонному лотку, вздовж якого можна чудово прогулятися зеленою місциною. Ми помітили, що русло ідеально розчищене й вода вільно тече та навіть шумить. На жаль, кожні 10 – 20 метрів у бетонній стіні лотка з’являються отвори зливових водовідводів, що збирають дощову воду з вулиць міста й несуть бруд до Сирця. Під час сильних злив, вода у бетонованому руслі піднімається до самих країв. 

Але на березі шумного потоку є й лави для відпочинку й галявинки диких квітів. Перейти на інший бік ріки й повернути в напрямку вулиці Маршала Гречка можна гарним чавунним містком. Або прямувати далі вже грунтовою стежиною майже серединою Сирецького гаю й вийти на вулицю Сирецьку. Тут ріка надовго пропадає у бетоні під землею.

– На жаль, річка Сирець на 70 відсотків ще за радянських часів була схована у бетон. Та й у 17 – 18 столітті кияни добряче над нею познущалися заради господарських потреб, та млинів, –говорить засновниця громадського руху «Почайна» Аннабелла Моріна. – Сирець впадає у Почайну – в озеро Кирилівське, яке є одним з озер системи літописної ріки. Наприкінці минулого року гирло Сирця розчистили від заростей, болота, мулу. Тепер, кожен може прогулятися від вулиці Добринінської вздовж берега Кирилівського озера до мальовничого устя Сирця. Ставитися до річок цивілізовано нам досі заважає старе радянське законодавство. Потрібно змінити ставлення до річок через зміну законодавства, імплементувати найкращі норми законів інших держав. У Євросоюзі ріки, які заковані у бетон, все одно вважаються ріками з відповідним ставленням до них. У Сеулі закони дозволили вивільнити русло міської річки з бетону й створити оазу посеред міста хмарочосів. Адже ріка у мегаполісу – це зовсім нова, здорова якість життя мешканців. 

Почайна: рай для пташок у центрі промзони

Літописна Почайна-річка, що відроджується завдяки потужному громадському руху, нині у стані трансформації. Її реанімували й готують до того, аби вона стала прикрасою Києва.

Коли та яким буде парк «Почайна» читайте тут.

Коротко нагадаємо, що витоки Почайни знаходяться біля Вишгорода. У систему русла Почайни нині входять озера Редчине, Біле, Андріївське, Кирилівське, Йорданське. З цих озер брали пісок для намиву під забудову Оболоні. Далі води Почайни за радянських часів перекидали у гавань Дніпра, потім викопали ще й водоймище, що зараз називається озером Вербним з перетоком надлишків води у Дніпро. А також залишили частину історичного русла, перекидаючи воду з Йорданського під проспектом Бандери за ТРЦ «Блокбастер».

– З благословення святих отців, ми перенесли хрест з гирла Почайни на новозбудовану над ним ділянку колектора, який виводить води річки в Дніпро у затоці Вовкувата, – каже Аннабелла Моріна.

Депутат Київради Костянтин Богатов розповів, що навесні шляхом нелегких переговорів, їм вдалося переконати забудовника «Блокбастер-Моллу» не займати частину русла ріки під будівництво нової міської дороги (яка, вочевидь, слугує і як виїзд з торгового центру). Будівельники знайшли нове проектне рішення, що дозволило не зачіпати річку: вони відступили від неї та спорудили велику підпірну стіну.

– Ми встановлювали хрест прямо у воді, щоб завадити знищенню річки. Коли знайшли компромісне рішення, підземний колектор  продовжили десь на 15 – 17 метрів, але завдяки цьому ми змогли врятувати 60 метрів річкового русла на цій ділянці. Хрест вже допоміг, але він залишається на цьому місці, як нагадування про те, що віра може все, – пояснює Аннабелла Моріна.  

Є план звести біля хреста в гирлі Почайни малесеньку придорожню капличку, площею не більше 2 кв. м, аби кожен зміг у ній поставити свічечку й помолитися біля вод древньої хрещальної ріки.

– Плани щодо ревіталізації Почайни не змінилися, –підкреслив Костянтин Богатов. – У травні поточного року було укладено договір на розробку та виготовлення проектно-кошторисної документації для будівництва парку культури і відпочинку «Парк Почайна» в Оболонському районі. Проектна документація повинна бути готова до кінця року, ми зі свого боку робимо все можливе для того, щоб кияни та гості столиці побачили новий парк якомога раніше.

Друга частина великої роботи – у самому руслі ріки. За словами Аннабелли Моріної, частину з них вже виконує КП «Плесо», як відповідальний орган за всі водні об’єкти столиці. Тут є гідротехнічні споруди, над лагодженням яких працюють фахівці. Далі роботи по оздоровленню русла продовжаться.

«Вечірній Київ» побачив, яким є дикий берег Почайни поблизу її устя. Це зелене місце з величезними гніздовими колоніями безлічі водоплавних птахів, непролазними хащами, маленькими потаємними вимостками рибалок. Тут достатньо риби та комах аби прогодувати тисячі качок, чайок, чапель. Любителям спостережень за птахами буде цікаво побувати на річці.

Фото, відео Марії ЛИСЕНКО, «Вечірній Київ»