У надійні руки: яким банкам кияни можуть довірити гроші
Активна реклама і високі ставки – за такими методами заманювання часто приховується низька надійність банку. Як не втратити свої кровні?
Держава начебто гарантує повернення втрачених заощаджень, але на практиці вкладники змушені готуватися до «війни нервів». Потрібно стежити за повідомленнями на сайті Фонду гарантування вкладів, шукати банк для отримання виплати і простоювати у довгій черзі.
Коли сума депозиту складає понад 200 тис. грн, можна назавжди попрощатися з коштами, які перевищують цей ліміт.
Якщо гроші були у валюті, їх віддадуть у гривнях – у перерахунку за курсом Нацбанку (незважаючи на курс, який був під час оформлення вкладу). У разі, коли банк навмисне залучає ваші кошти не під договір вкладу, а під інші контракти, то є ризик – не отримати ні копійки.
– Єдиний спосіб максимально захиститися від можливих втрат – виважений підхід у виборі банку, – розповів кандидат економічних наук, фінансовий аналітик системи з перевірки контрагентів «YouControl» Роман Корнилюк.
Спеціально для читачів «Вечірнього Києва» експерт підготував 7 порад, за допомогою яких можна обрати максимально надійний банк.
Порада 1: індивідуальні рейтинги банку від агенції
Найпростіший спосіб швидко обрати надійний банк – довіритись його індивідуальному кредитному рейтингу, який розраховує рейтингова агенція (РА). Ці відомості можна знайти на сайтах уповноважених рейтингових агенцій, перелік яких надає Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Високий рейтинг вказує на високі шанси розплатитися за своїми зобов’язаннями і збанкрутіти.
Про найвищу надійність банку свідчить максимальне значення рейтингу – «AAA» (згідно з індивідуальними розрахунками РА). Рейтинг «BB» (і нижче) говорить про фінансову слабкість.
Замовниками рейтингів є самі банки, тому РА зазвичай оцінюють невелику кількість клієнтів. Менеджери ненадійних банків схильні відмовлятися від подальшого рейтингування, якщо отримують незадовільний результат.
Інформація про актуальний кредитний рейтинг – один із важливих аргументів при виборі банку.
Порада 2: рейтинг банків на основі публічної інформації
Варіації цих рейтингів надійності публікують у ЗМІ, порівнюючи більшість банків в одному місці (за визначеними критеріями). Чим вище розташований банк у рейтинговій таблиці, тим його надійність – вища.
Варто обирати банки, які у різних рейтингах стабільно знаходяться у верхній половині чи третині таблиці. Як показує історія кризи 2014-2015 років, переважна більшість таких банків зуміли її пережити.
Найчастіше такі рейтинги банків можна побачити на ресурсах: Minfin.com.ua; Mind.ua; «Новое время»; Стандарт-рейтинг.
Аналітична система YouControl пропонує безкоштовний доступ до простого інструменту фінансової оцінки банків (FinScore).
Завдячуючи автоматичному розрахунку рівня «фінансового здоров’я», визначається оцінка банку від «А» (дуже фінансово стійкий банк) до «D» (банк з нижчим рівнем фінансової стійкості).
Порада 3: «інформаційний слід»
Слід, який залишає банк у новинах та відгуках клієнтів, може красномовно відобразити його репутацію і ризики втрати платоспроможності. Якщо були масові невиплати вкладів, скарги від кредиторів, введення тимчасової адміністрації чи інші негативні сигнали – це привід замислитися над ризиками співпраці.
В інтернеті можна дізнатися про великих позичальників банку, корпоративні скандали, зв’язки з окремими секторами економіки чи бізнес-групами.
Порада 4: власники та кінцеві бенефіціари
Запорукою стійкості більшості банків став доступ до зовнішнього фінансування. Жодна із фінустанов, які входять до міжнародних європейських банківських груп, не втратила платоспроможність.
Водночас близько сотні вітчизняних приватних банків було виведено з ринку протягом кількох років.
Якщо на сайті НБУ чи YouControl кінцевим бенефіціаром банку зазначений відомий західний холдинг чи український уряд, кошти мають більше шансів опинитися в надійному місці.
Порада 5: бізнес-моделі
Основна причина банкрутства – низька життєздатність бізнес-моделей. Вітчизняні олігархи використовували бізнес-модель «банка-пилосмока». Заманюючи привабливими ставками, вони масово залучали кошти дрібних вкладників (кредитували власний бізнес, а не позичальників).
Така модель поведінки банку призводить до підвищення ризиків: банк залежить від однієї бізнес-групи і добросовісності власника.
Ознака цієї моделі: понад 60% залучених коштів банк формує вкладами фізосіб, а тотальна більшість напрямів розміщення цих коштів – корпоративні кредити.
Порада 6: депозитні ставки і рекламна активність
Високі депозитні ставки і шалені витрати на рекламу – це сигнали про те, що у банку справи кепські. Активне залучення коштів за будь-яку ціну (значно вищу за середню на ринку), може бути пов’язане із гострою потребою у ліквідних коштах – для виплат іншим вкладникам та кредиторам.
Тривалий час банки залишаються «на плаву», працюючи за принципом фінансової піраміди.
Не маючи достатніх доходів від кредитування, вони розширюють обсяг пасивів плеканням віри і жадібності вкладників, яким обіцяють високі ставки.
Порада 7: сигнальні фактори експрес-аналізу
Необхідні дані по кожному банку щомісяця публікують на сайті НБУ. Обираючи банк, варто враховувати різні моменти: від репутаційних та операційних до юридичних і геополітичних.
Такі нефінансові показники вказують на ризики: часті зміни найменувань чи керівників банку, присутність акціонерів банку у списках міжнародних санкцій, високий рівень податкового боргу, велику кількість виконавчих проваджень зі стягнення боргів (з боку партнерів чи клієнтів).
Усі ці фактори відображені у модулі «експрес-аналіз» аналітичної системи YouControl.
