Як воювали кияни

Кожен із воїнів, які захищають Батьківщину на сході країни, гідний нагороди – ордена чи медалі. Але якщо навіть нагорода з якихось причин вчасно і не знайде героя, то все одно таким хлопцям – одвічні наші шана і подяка за ратний подвиг. Багато хто з учорашніх солдатів сьогодні тихо, без хлюпоти, так би мовити, живе серед нас, вони – вже на трудовому фронті. Іноді ми й не здогадуємося, що недавно ці люди були на волосинці від смерті, дивом врятувалися. 
Один із них – 32-річний киянин Віталій Лазебник, колишній боєць 8-го батальйону Нацгвардії. Нам приємно, що Віталій – наш колега, фотокореспондент. Його мобілізували торік, у серпні. Додому повернувся у липні 2015-го. 
Воював, як і всі. Єдине, що відрізняло Віталія від інших, – поруч із ним у бліндажі, окопі разом із снайперською гвинтівкою був і фотоапарат. Фронтові зйомки – це так, більше хобі, згадка про нещодавню редакційну роботу. 
Він стріляє класно. Ще у юності Віталій демонстрував гарні результати у стрільбі, отримав 2-й юнацький розряд. 
Утім, про бої не любить розповідати, як і про снайперські дуелі з ворогом, і про те, як вистежували диверсійно-розвідувальні групи противника, які щодня намагалися непомітно підкрастися до нашого блок-посту. 
Згадує дещо з побутового: 
«Іноді нашим зв’язківцям вдавалося налаштуватися на певну частоту із бойовиками, на якій можна було не тільки їх прослухати, а й приєднатися до їхньої розмови. Не втрачаючи моменту, ми давали їм послухати гімн України, – говорить Лазебник. – Вони просто скаженіли від цього і у відповідь намагалися швидко увімкнути російський гімн та починали кричати і погрожувати розправою». 
Дебальцевське пекло для Віталія – болюча тема. 17 лютого 2015-го він запам’ятав на все життя. Як терористи гатили по його бліндажу, як допомагав медикам вибиратися з оточення… 
У вантажівці, пошкодженій осколками, Віталій забув фотоапарат, у пам’яті якого зберігалися фронтові знімки... Під ворожим вогнем, ризикуючи, повернувся за камерою, але не знайшов (часу було мало). 

Зате нині Віталій має синьо-жовтий прапор, на якому залишили автографи бойові побратими. Повернувшись додому, повісив стяг у кімнаті над своїм ліжком. 
Сьогодні Віталій Лазебник працює на інформаційному фронті.