У столиці назвали переможців книжкового рейтингу «ЛітАкцент»
Підбито підсумки минулого літературного року в чотирьох номінаціях – проза, поезія, твори для дітей, а також літературознавство й есеїстика.
Щороку номінантів рейтингу голосуванням обирають фахові читачі, автори профільного сайту «ЛітАкцент». І, можливо, це не «найкращі» (що суб’єктивно), але принаймні найчитаніші упродовж року книжки. З п’яти видань переможця визначало журі літературних критиків, окреме у кожній номінації.
У поезії гостра боротьба точилася між «Життям Марії» Сергія Жадана та «Метрофобією» Мирослава Лаюка. Перемогла «свіжа кров» – молодий і, як його називають, стихійний та автентичний поет з Франківщини.
– Відколи себе пам’ятаю, пишу вірші, спонукала до цього і перша вчителька, – пригадує Мирослав Лаюк. – Серйозні речі почав писати, коли зрозумів: важливо не як ти заримуєш чи що скажеш, ці речі мають іти самі собою, без силування і довгих роздумів. У першій книжці «Осоте!» йшлося про рослину, начебто непомітну, навколо якої насправді обертається цілий світ. У «Метрофобії» мене турбувало, що є краса, людина, її оточення. Не люблю ретельно пояснювати – поезія має залишати місце для співтворчості, аби читач міг домислити щось своє. Цьогоріч планую видати вже прозу – роман про старіння, як змінюється час, а людина змінюється або ні.
Серед прозових творів варто відзначити пригодницько-містичний роман Юрія Винничука «Аптекар» і роман у новелах про українців, які воюють на Донбасі й завжди перемагають, – «Укри» Богдана Жолдака. На противагу цьому оптимістичному підходу великий реалістичний роман про війну «2014» аж у двох томах написав Владислав Івченко, який і отримав премію. Автор більш відомий своїми детективними історіями про «найкращого сищика імперії» Івана Карповича Підіпригору.
– Після подій Майдану спочатку мене охопило оніміння, довго нічого не писав. Потім несподівано пішли оповідання про Майдан і війну, які склалися в єдиний роман. Я завжди вважав, що ми живемо на узбіччі, в час, коли історія вже закінчилася. А тут несподівано «жорна історії» почали працювати у нас – жах і одночасно захоплення від спостережень, як це відбувається, були для мене головним двигуном. У романі десь 20 головних героїв, які живуть собі й раптом потрапляють у ці самі «жорна історії», які перемелюють їх долі. Персонажі вигадані, але обставини я намагався відтворити якнайточніше. Події роману закінчуються після Іловайська. Читачі вже просять написати продовження, але я ще не готовий.
Плідним став 2015-й рік і для дитячої літератури. До п’ятірки книг, вартих уваги, увійшли пригоди кротячої родини «Як зрозуміти козу» Мар’яни і Тараса Прохаськів, підліткове фентезі Володимира Арєнєва «Порох із драконових кісток», повість Дзвінки Матіяш про дорослішання «Марта з вулиці святого Миколая», книжка-гра для наймолодших читачів «Таке цікаве життя» Ірини Цілик. Лауреатом «ЛітАкценту-2015» стала книжка-картинка «Війна, що змінила Рондо» творчої майстерні «Аґрафка».
– Для дитячої літератури важливі не лише естетичні критерії, а й ідеологія, бо вона впливає на ще недосвідчених читачів, – пояснила член журі Валентина Вздульська. – Ця книга порушує та осмислює актуальну тему війни. Крім того, вона привертає увагу до книжки-картинки, яка у нас іще не поширена, але є світовим трендом. У ній ілюстрації не доповнюють текст, а виступають на рівних.
Дуже різні книжки потрапили до номінації «Літературознавство й есеїстика»: політична та літературна есеїстика «Більше/менше» Олександра Бойченка, розповіді про філософів «Далекі близькі» Володимира Єрмоленка, репортаж з країн Близького Сходу «Майдан Тахрір» Наталки Гуменюк та розслідування Дениса Казанського «Чорна лихоманка: нелегальний видобуток вугілля на Донбасі». Журі обрало монографію Ольги Галети «Від антології до онтології: антологія як спосіб репрезентації української літератури кінця ХІХ – початку ХХІ століття». Незважаючи на складну назву, чималий обсяг та науковість, літературознавче дослідження написано напрочуд живою, неакадемічною мовою. За словами авторки, вона намагалася продемонструвати, що історія – це щоразу напружений сюжет із непередбачуваною розв’язкою, та використовувати конкретні людські історії.
«ЛітАкцент-2015» не оминув і найбільш невдалого твору минулого року. Премію «Золота булька» за недосконалість присудили «Астрі» Олександра Михеда.