Громадський бюджет допоможе... рятувати людей у метро
Столичний метрополітен не веде статистику людей, які померли у підземці, крім випадків падіння на колію. Тому авторам проекту Громадського бюджету «РеаніМетро» лише за допомогою ЗМІ вдалося з’ясувати про 15 смертей у метро від зупинки серця за останні пів року.
Громадський бюджет: «Запускаємо серце разом: голосуйте за «РеаніМетро» на ГБ Києва. 1 голос – 1 дефібрилятор, 2 аптечки, 50 навчених першій допомозі працівників метро.
За словами засновника ініціативи спасіння людей у метрополітені Марії Назарової, виправити становище із загибеллю людей від серцевих нападів раніше намагалися за допомогою подання двох (!) петицій до Київради. Вони були розглянуті, але відхилені з висновком про недоцільність встановлення дефібриляторів та аптечок невідкладної допомоги на станціях і небажанням працівників метрополітену вчитися правилам першої допомоги. Були й зустрічі з керівництвом метрополітену, які не дали результатів. Тому ініціатори прийняли рішення подавати проект на Громадський бюджет.
– 6 червня завершується голосування за проекти ГБ, і станом на сьогодні як мінімум 12 станцій київського метро з найбільшим пасажиропотоком будуть обладнані дефібриляторами, бо цього хочуть кияни, і вони подали необхідну кількість голосів. Якщо назбирається більше голосів – буде охоплено більше станцій. В ідеалі оснастити всі 52 станції підземки, – говорить Марія Назарова.
– Ми маємо закупити для метро апарати «Автоматичний зовнішній дефібрилятор», спеціально розроблений для встановлення у громадських місцях для використання людьми без будь-якої медичної освіти. Апарати сканують серцевий ритм людини, і тільки за потреби будуть робити розряд струму для того, аби перезапустити нормальний серцевий ритм, – говорить автор проектів Громадського бюджету Людмила Макарова. – Це дуже прості прилади, якими користуються в усьому світі й розраховані на зовсім не підготовлених людей – пасажирів метро. Будь-яка людина, користуючись голосовими підказками апарата, зможе запустити його в роботу, не чекаючи поки до пацієнта дістануться лікарі швидкої допомоги. Адже в таких випадках важливі перші хвилини надання допомоги.
Застосування дефібриляторів у перші 2 хвилини рятує життя людині у 98 відсотках випадків. З кожною втраченою хвилиною знижується можливість врятувати людину.
– Апаратом треба користуватися, поки на допомогу приїде бригада швидкої. Апарат зручний у використанні ще й тим, що коли він підключений, сам визначає стан людини й встановлює, чи потрібно робити розряд струму. Він ніколи не зробить розряд у випадку, коли серце того не потребує. Машина розумна й не зашкодить здоров’ю людини.
«Вечірній Київ» писав, що дефібрилятори встановлені в усіх європейських містах: у метро, аеропортах, авто- та залізничних вокзалах, на вулицях, в громадських місцях, навіть у таксі. Апарати також є у поліції. Але першу допомогу навчаються надавати не тільки поліцейські і таксисти.
– У Нідерландах працює дуже хороша система: там можна пройти курси й отримати ліцензію, встановити додаток на смартфон і отримувати дані та геолокацію про випадки виклику швидкої на реанімацію та місцезнаходження апарату дефібриляції. Не очікуючи приїзду медиків, волонтери рятують перехожих на вулицях. У кожного з волонтерів є вже досвід по 6 і більше реанімацій, – інформує Людмила Макарова.
– Життя людини є найбільшою цінністю, і надбання науки й техніки мають бути впроваджені в Україні. Прагнучи до поширення в країні культури надання першої допомоги, ми маємо якнайшвидше запровадити дефібрилятори у метро Києва, –впевнена Марія Назарова.
Далі ми плануємо розширювати цю ініціативу на інші громадські місця. Чим більше голосів буде надано за проект «РеаніМетро», тим більше станцій метрополітену у Києві ми охопимо засобами надання допомоги, в тому числі й універсальними аптечками, – пояснює Назарова.
– Червоний Хрест України всіляко підтримує цей громадський проект, – говорить керівник загонів швидкого реагування Червоного Хреста Тарас Логінов. – На мій погляд, є дикунством те, що у Київському метрополітені досі немає дефібриляторів, метрополітенівці просто не хочуть брати на себе відповідальність. І справа тут саме у ставленні до пасажирів.
Те, що зараз роблять ініціатори проекту ГБ – це пілотний проект, що б показати, як потрібно робити, а далі має включитися метрополітен, щоб поїздка в підземці стала безпечною справою для пасажирів, – переконує Логінов.
– І це не тільки дефібрилятори, це й навчання персоналу наданню першої допомоги. А також й бокси для екстреної зупинки кровотечі, і кнопки екстреного виклику допомоги на станціях – тобто комплекс заходів, що підвищують безпеку в метро. Проект ГБ зараз трохи розкачує це болото, тому ми його підтримуємо, – пояснює Тарас Логінов.
На титульному фото: Аеропорт Barajas, Мадрид