Митці переосмислили пам'ятник Щорсу в столиці
На першому поверсі Музею історії міста Києва проходить проект «Чорний командир», присвячений пам'ятнику Щорсу.
Після хвилі декомунізації в Києві залишився об’єкт, чия подальша доля викликає багато питань – пам’ятник Миколі Щорсу. Ця скульптура – єдиний кінний монумент, що потрапляє під закон про декомунізацію, але захищений від демонтажу як об’єкт культурної спадщини. Він включений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією національного значення як пам’ятник монументального мистецтва.
Боротьба навколо пам’ятника – це боротьба з міфом про «легендарного переможця», що був штучно створений радянською пропагандою. Проект «Чорний командир» має на меті обнулити те, що створила пропаганда та сформувати новий реальний образ людини, яка пройшла жорстокі випробування часом та історією.
- В історії про Щорса дуже багато білих плям, він залишається темною фігурою. Довкола нього склалося чимало міфів. Він загинув 100 років тому, в 1919 році. Фільм Довженка «Щорс» вийшов через 20 років. І з цього моменту почалася його активна героїзація – його іменем називалися колгоспи, міста, вулиці. Потім була написана опера, з’явився пам’ятник. На прикладі Щорса можемо побачити технологію створення героя з напівміфічних історичний даних, - відзначає куратор виставки Андрій Сігунцов. - Декомунізація, звісно, важливий процес. Але в нашій країні реалізовано не завжди вдало. Пам’ятники знищують, люди не розуміють цінності культурних шарів, які формували історію нашого міста. Кожен з них важливий. Я навчався в академії, Людмила Лисенко, його онука, була моєю викладачкою. Виникла ідея зробити проект, присвячений пам’ятнику. Його затягнули банером, відпиляли копито, там облаштувалися бомжі. І все це в центрі міста. Пам’ятник теж є культурною спадщиною, його має захищати держава. Ми вирішили переосмислити цей об’єкт в публічному просторі. Для мого покоління, радянське – не завжди погано. Тим більше, що Щорс напівміфічний персонаж, лежить в площині мистецтва як образ. І боротися з ним – це боротися з абстракцією. Можна бачити в пам’ятнику витвір мистецтва, а не ідеологію і пропаганду. Мета проекту – показати, що це не звичайний монумент, а це пам’ятник, над яким працювали кращі скульптори країни.
В експозиції представлені документальні відео про особистість Щорса, архівні матеріали, що підтверджують вигаданість міфу навколо командира, перший скульптурний ескіз пам’ятника та роботи сучасних художників, які здатні сприймати мистецтво з гумором, без зайвого пафосу й агресії. Живопис, графіка та скульптура таких митців як Вова Воротньов, Данило Манжос, М.Лисенко і Po Ka – не просто сформована критична думка, а частина процесу деміфологізації пам’ятника. Також на виставці можна буде переглянути кадри з кінострічки О. Довженка «Щорс». Цей фільм і став початком грандіозного міфу, що сконструював певну реальність на багато десятиліть вперед. Після виходу стрічки, Щорс став твором мистецтва. Точніше, сотнями мистецьких творів, які звеличували загиблого революціонера. Але режим, який продукував ці твори, був утіленням усього, із чим Щорс воював.
- Це його єдиний кінний пам’ятник. Я народилася цього ж року, коли був поставлений цей пам’ятник, і вважаю його своїм охоронцем. Взагалі, вершники охороняють місто, - говорить онука скульптора, мистецтвознавиця Людмила Лисенко. - Готую книгу про Михайла Лисенка, повний каталог його робіт, матеріали і документи. Він був селянського походження, в чотири роки впав з печі, отримав раннє каліцтво. Але тим не менш працював, робив монументальні пам’ятники, мав понад 60 своїх учнів. В 1954 році Київ щойно піднявся з руїн, був відновлений. І відкриття цьго пам’ятника стало грандіозним святом для його мешканців. Крім того, Щорса вперше відлили в Києві. До цього це робили в Ленінграді. Цим витвором варто пишатися.
Детальніше про історію створення пам'ятника можна почитати тут.
«Чорний командир»
Коли: до 2 червня.
Де: Музей історії Києва, вул. Б. Хмельницького, 7.
Вартість квитків: 30 грн, пільговий – 20 грн.