Гостомельський притулок для тварин чекає на допомогу
Катерина КУЗЬМЕНКОВА
Олександра КАБАЧОК
Жителі Києва останніми днями відчули на собі морози зими. Якщо люди можуть сховатися вдома під теплою ковдрою і гарячим чаєм, то взимку беззахисні тварини кинуті на призволяще. Як допомогти безпритульним, якщо ви не можете взяти їх до себе? Про це нам розповіла керівник гостомельського притулку Ася Вільгельмована Сирпинська.
Юні журналісти Палацу дітей та юнацтва взяли з собою корм для собачок і котиків, теплі ковдри, і вирушили в Гостомель до притулку.
Ніхто не очікував побачити так багато тварин. Вона гавкали, підсовували свої мордочки, щоб їх погладили… Тварини були скрізь: на подвір’ї, в будках і вольєрах, у величезному бараці, в спеціальних кімнатках. У великих казанах готувалася їжа для тварин. Всі мешканці притулку щасливі, доглянуті та нагодовані. А ще нас вразило, як багато людей приїздить, щоб поспілкуватися з тваринами, допомогти їм. На час нашого приїзду там якраз були волонтери з Німеччини й Англії.
– Видно, що тварин тут люблять та опікуються ними, – зауважила викладач «Юн-пресу» Наталія Іванівна Плохотнюк.
Дійсний президент Київського товариства захисту тварин Ася Вільгельмівна Серпинська, кандидат математичних наук, у минулому – доцент кафедри прикладної математики Національного університета будівництва та архітектури. В 2000 році Асі Вільгельмовні довелося закласти свою квартиру, аби мати хоч якесь приміщення для тварин. На ці гроші вона купила споруду розваленого корівника в Гостомелі та повністю обладнала його. На сьогоднішній день гостомельський притулок налічує близько 800 собак та 200 кішок. Ася Серпинська – єдиний постійний співробітник притулку, тому догляд за 1000 тваринами займає весь вільний час та сили. Але власниці допомагають співробітники й волонтери. В зимню пору собакам та кішкам потрібна не аби яка допомога, адже в цей час багато тварин хворіють через нестачу тепла та мерзнуть. Нажаль все піддається жорсткій економії, бо притулок існує тільки на пожертви добрих людей та не підтримується владою.
– Годуємо собак не тільки кормом, але й кашею з м'ясом, яке ми варимо в 5 великих чанах. Та крім їжі для тварин, потрібно платити за світло, воду, ветеринарні послуги та зарплати робітникам. Також, я зіштовхнулася ще з однією проблемою. Нам часто підкидають цуценят, та дуже рідко приходять люди, щоб забрати до себе хоча б одного собаку. І виходить так, що все життя тварина проживає в притулку.
Нам дозволили погодувати маленьких цуциків і кошенят і погратися з ними. Це надзвичайно віддані та милі створіння. Кому потрібні котики та собачки – вам туди!
Директор та засновниця притулку Ася Вільгельмівна Серпинська поділилась з вихованцями «ЮН-ПРЕСУ» проблемами свого центру: «У нас в Україні нема традицій брати тварин з притулків. В інших цивілізованих країнах – це престижно, гуманно! А у нас поки одного цуцика візьмуть, ще 20 підкинуть! Я знаю таких людей, які кажуть, що ми краще бабусям допоможемо, ніж собакам. Брехня! Якщо людина не допомагає тваринам, то і людям ніколи не допоможе!».
Хочеться звернутися до всіх співгромадян: Люди, яким би важким не було наше людське життя, ми повиннні всіми силами намагатися допомагати "братам нашим меншим", не бути байдужими до проблем і потреб тварин. Будьмо людьми! Долучаймося до допомоги, а її треба зовсім небагато! Трохи їжі, трохи тепла і турботи – і котик чи песик стане вашим найкращим другом!