Один із київських театрів отримав новий статус

«З метою підтримки і розвитку українського театрального мистецтва та враховуючи вагомий внесок театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний Молодий театр» у справу національного культурного відродження, постановляю:
Надати театрально-видовищному закладу культури «Київський академічний Молодий театр» статус національного і надалі іменувати його – театрально-видовищний заклад культури «Київський національний академічний Молодий театр».
Президент України П.ПОРОШЕНКО», – йдеться в документі.

– Цей статус є символом незламності духу, наполегливості і праці багатьох людей, що причинилися і повірили в можливість неможливого, що врешті справдилося! Вірте в себе і завжди отримуйте від долі заслужену винагороду! – написала з цього приводу директор Департаменту культури КМДА Діана Попова. – Це найкращий спосіб вшанування пам‘яті великого Леся Курбаса.

ІСТОРІЯ

Життя театру з назвою «Молодий» ділиться на два періода.

Один пов'язаний з іменем Леся Курбаса. Тогочасний Молодий театр проіснував недовго, лише два роки (1917 – 1919). Але цих двох років вистачило, аби «Молодий» зчинив справжню революцію у театральному світі молодої України. Під орудою Курбаса, «Молодий» оголосив війну театральній рутині, штампам, художній безхребетності.

У 1979 році, наказом Міністерства культури УРСР, було створено Молодіжний театр. 14 грудня відбувся перший збір трупи. Спочатку вистави Молодіжного театру гралися у БК «Метробуд» (вул. Прорізна, 8). Першу виставу  «… З весною я до тебе повернусь!» зіграли 26 квітня 1980 року. Через шість років Молодіжний театр переїхав у будинок на вулиці Прорізна, 17, а в 1995 році театр отримав назву «Молодий». Таким чином було з'єднано розірваний історичний ланцюг часу, і Молодий театр Леся Курбаса відновив своє життя там, де і народився.

За роки існування театру неодноразово змінювалися і керівники. Серед них Олександр Заболотний, Микола Мерзлікін, Володимир Оглоблін, Валентин Козьменко-Делінде. Особливе місце серед його очільників посідає Віктор Шулаков, який створив «За двома зайцями» Михайла Старицького і «Сватання на Гончарівці», що стали візитівкою театру. Остання вистава й досі у діючому репертуарі театру, попри понад 30-літній вік. За цей час її зіграли більше 600 разів.
Завдяки Лесеві Танюку, відбулося переселення Молодіжного до нинішньої споруди та присвоєння назви «Молодий». Він також здійснив постановку низки вистав, серед яких славнозвісний «Революційний етюд».

У 1996 – 2012 роках театром керував Станіслав Мойсеєв. Його найвідоміші вистави «Дон Жуан», «РехуВілійЗор», «Четверта сестра», «Московіада», «Дядя Ваня» швидко здобули славу. Завдяки політиці С. Мойсеєва, театр активно реформувався, оновився репертуар, були запрошені закордонні режисери, налагодилися зв'язки з театрами сусідніх країн. «Молодий» брав активну участь у різноманітних фестивалях в Україні та за кордоном.

З 2012 року художній керівник театру – Андрій Білоус. Молодий режисер збільшує кількість прем’єр до 10-ти за сезон, активно реалізує підтримку нового покоління режисерів, суттєво реконструює будівлю театру, запускає механізм гастрольної та фестивальної діяльності. Репертуар театру розширюється десятками вистав молодих режисерів на різних сценах театру. Крім основної та камерної сцени, у 2014 році в театрі відкривається третій ігровий майданчик – мікросцена для режисерських і акторських дебютів. 

Як і за часів Курбаса, вистави вирізняються різними стилями, формою і тематикою. У репертуарі класична і сучасна драматургія – І. Карпенко-Карий, Беккет, А. Платонов, Сароян, Ф. Шиллер, Е. Шмітт, А.Чехов, М. МакДона та багато інших. 

У 2014 році театр стає членом Європейської театральної конвенції, бере участь у міжнародних проектах, налагоджує комунікації з європейськими театрами та режисерами. Реалізується головне завдання, яке ставив перед Молодим театром Лесь Курбас, – інтеграція українського театру в європейський культурний простір. Основними напрямками діяльності театру є робота з молодими режисерами та сучасною драматургією, пошук нових форм, міжнародна діяльність і копродукція.

Театр не зраджує маніфесту, проголошеному акторами Молодого 100 років тому. Як і тоді, сенс життя та праці «Молодого» – у пошуках вічних тем, що хвилюють людей в усі часи. Молодий театр – театр для людей, молодих душею!