Вибух перед Пасхою: від атомної смерті киян врятували молитви святих

Вибух перед Пасхою: від атомної смерті киян врятували молитви святих

Чорнобильську АЕС збудували у «розі вітрів», спрямовану на столицю України. Від атомного вихору жителів міста врятували Києво-Печерські святі, які «відіслали» левову частку радіації до Арктики та Атлантики…

Атомний реактор вибухнув 33 роки тому, коли православні готувались до Великодня.

Перші ядерні удари прийняли на себе добровольці-ліквідатори, які відігравали роль живих дозиметрів.

Одним із учасників рятувальних операцій був заступник голови Київського облвиконкому Костянтин Фурсов — член урядової комісії СРСР з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відразу після аварії Фурсов поїхав до райцентру Полісся (куди повинні були евакуювати населення), а потім — до Чорнобиля.

Візуальна інформація не дозволяла навіть приблизно визначити: що сталося з радіоактивним паливом?

Члени урядової комісії помилково вважали, що на ЧАЕС лише сталась пожежа.

Вогонь на станції незабаром загасили, але про страшні «атомні» наслідки спочатку навіть не здогадувались.

Документи урядової комісії пізніше лягли в основу книги «В епіцентрі людської біди».

Її написав  Георгій Дзісь — колишній заступник голови Радміну УРСР, який був заступником глави союзної урядової комісії з ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Як пише автор, «людей в якійсь мірі рятувала матінка-природа, а якщо точніше, то Сам Господь Бог».

Фурсов, який брав участь у роботі над цією книгою, також був змушений визнати: без молитовного заступництва Києво-Печерської Лаври не обійшлося.

Чорнобильську АЕС «прописали» у несприятливому геологічному місці — на розломі гранітного щита, у межиріччі Прип'яті і Дніпра.

Саму станцію збудували у «розі вітрів» (векторній діаграмі), яка характеризувала повітряні напрямки, спрямовані на Київ.

За словами Фурсова, завдячуючи Божому заступництву, радіоактивні хмари полетіли не на столицю, а в інший бік.

Як встановила урядова комісія, після ядерного вибуху смертоносні вихори розділилися на дві частини і понеслись у західному та північному напрямках.

Прип'ять і Чорнобиль, що розташовані поруч із ЧАЕС, опинилися у чистих коридорах, між якими промчали смертоносні вихори.

Ці міста постраждали набагато менше, аніж «рудий ліс», що теж знаходився по сусідству з палаючим реактором.

За даними урядової комісії, від сильного випромінювання врятував благодатний вітер: він якимось чином відвів радіоактивний пил від густонаселених міст.

Згодом метеорологічна служба опублікувала дані про поширення радіації у перші дні після вибуху.

І лише тоді члени урядової комісії дізналися про дивовижний факт: «атомні» хмари Чорнобиля досягли Атлантичного океану, Середземномор'я і навіть Арктики.

Над Кольським півостровом смертоносні вихори розділилися на дві частини: одні — рушили на північ, інші, піднявшись вище, подались до Сибіру і на Далекого Сходу.

Як після цього не повірити у порятунок із Неба? Навіть важко уявити: яка доля спіткала б жителів десятків населених пунктів і багатомільйонного Києва, якби не втрутилися благодатні стихії природи.

На думку Фурсова, Милосердний Господь почув гарячі молитви Києво-Печерських святих.

Свідченням Божого заступництва є ікона «Чорнобильський Спас», написана ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, іконописцем Олександром Лавориком.

Унікальність ікони — Господь зображений разом із людьми: Ісус Христос стоїть на хмарині (у центрі композиції), праворуч — Архістратиг Михаїл, ліворуч — Богородиця Марія.

А внизу — обпалена земля та апокаліптична зоря-комета Полинь…