Людина і простір: що подивитися на Скульптурному проекті в Києві

Людина і простір: що подивитися на Скульптурному проекті в Києві

В столичному центрі сучасного мистецтва М17 відкрився проект «Реформуючи простір». В експозиції представлені роботи відомих українських художників Назара Білика, Олексія Золотарьова, Сергія Петлюка та зірки світової скульптури Жауме Пленcа. Твори іспанця регулярно демонструються в галереях і музеях по всьому світу. Значна частина скульптур Пленси є в публічному просторі. Їх установлено в кількох містах Іспанії, Франції, Японії, Англії, Кореї, Німеччини, Канади, США тощо. А в скульптурному парку в Йоркширі він має постійну експозицію. В своїх масштабних роботах художник зображає  людські силуети та обличчя в незвичний спосіб, використовує підсвічення. В 2012 році в київському Ботсаду можна було побачити його  «Будинок знань» - шеститонну скульптуру сидячої людини, зроблену з металевих літер.

Чому «Реформуючи простір»?

- Простір має широке значення. Навколишній, внутрішній, інформаційний, політичний. Реформа простору – про те, які зміни відбуваються в світі. Як ми впливаємо на них, а вони впливають на нас, - розповідає кураторка Катерина Рай. -  За допомогою сучасного мистецтва скульптури та інсталяції хотіли показати, як художники бачать сьогодні реформи у просторі, що їх оточує. Митці досліджують політичні, геополітичні, культурні, соціальні зміни на світ. Всі твори стосуються відносин людини і простору через персональне, тілесне, приватне. Піднімаємо тему публічного мистецтва, яке виходить за межі галерей. Як воно змінює простір людини, яка навіть не цікавиться мистецтвом.  В перший день виставки провели  скульптурний форум. До нас приїхали експерти з Турину, Йоркширу, Лондону. Розказували про важливість публічного мистецтва, щоб воно існувало в житті людини, яка не буває в галереях. Що місто виграє від такої співпраці з художниками з точки зору мистецького туризму. І це потрібно людям. Сьогодні міста дуже хаотичні, динамічні, тиснуть на мешканців. Коли на вулицях  з’являються твори сучасного мистецтва, як осередки креативу, нових ідей, в місті легше жити. В публічне мистецтво інвестує весь світ. А ми маємо в основному приклади поганої міської скульптури та пам’ятники.  


Жауме Пленса, «Мрії Джулії». Бронза, висота 2 м, вага 500 кг

Робота із серії Private dreams спонукає глядача до медитації. Заплющені очі, спокійні обличчя, занурені у власний внутрішній світ образи — одна з ключових ліній творчості художника. Конкретно ця робота -  портрет дев’ятирічної дівчинки Джулії. Ми не бачимо волосся чи вух - скульптор зосередився тільки на головному.   


Олексій Золотарьов, «Вухо». Кортен, висота 3,5 м, вага 1 тонна

Ескіз малював з власного вуха, але це абстрактна скульптура. Художник досліджує явище інтерференції. Тобто змішування і накладання сенсів. Ми щодня отримуємо дуже багато інформації. Вона часто фальшива, неточна, викривлена.  Митець закликає людину зосередитися. Бути обережним і уважним до того, що ти сприймаєш ззовні.
«Вухо» через приватне розповідає про соціальне та суспільне. Пропонує прислухатися до світу, що перебуває у стані інформаційної війни і живе за логікою пост-правди. Золотарьов закликає аналізувати усі ті нескінченні потоки інформації, які нам пропонують, нав’язують, вкидають, адже від цього залежить наше життя, теперішнє і майбутнє.


Назар Білик, «Простір навколо». Полімерні смоли, метал, фарби, висота 2,5 м, вага 500 кг
Митець звертається до теми людини і всесвіту. Де починається людське і закінчується всесвітнє, і навпаки. Портрет людини в профіль вписаний в кулю, яка уособлює абсолют, сферу, космічну форму. Йдеться про гармонію людини і простору, людину  як невід’ємну частину Всесвіту.
У власній творчості Назар досліджує людину та її відносини з суспільством і навколишнім середовищем. Взаємовплив зовнішнього та внутрішнього просторів Назар Білик висловлює грою зі зворотним об’ємом, по суті — порожнечею. Саме з вивчення взаємодії матеріального й уявного, змістів та форм і витворюється мова художника. Назар експериментує зі свідомістю спостерігача за допомогою матеріалів, поєднання підходів, зіткнення вимірів.


Сергій Петлюк, «Сканування невизначеного простору», відеоінсталяція
Хоч це і не скульптура, але робота також працює з простором, є прикладом тривимірного мистецтва. Сергій Петлюк в 2017 році був на мистецькій резиденції на Гоа (Індія). Він знайомився з колегами-художниками,знімав їх на камеру.  Відбувався німий діалог - вони просто дивилися в об’єктив, про щось думали, спостерігали. Вийшла робота. яка запрошує глядачів до цього діалогу, відкрити людей та їх персональні історії на рівні емпатії, відчуттів. На Гоа цю роботу художник транслював на джунглі. Тут показує на архітектурній геометричній конструкції, що створює ефект упорядкованості.  
Медіахудожник послідовно працює з кількома вимірами. Це — фізіологія людського тіла і фізіологія суспільства, ритмічне поєднання різних масштабів — емоційного і соціального, індивідуального і суспільного, ізольованого і відкритого. Його проекти (відео та інтерактивні інсталяції) — це безперервне вивчення контакту між чутливістю тіла й різними життєвими потоками. Зокрема, уяви, пам’яті, інформації, медіатизації і співіснування у певному просторі.

«Скульптурна лабораторія» 
На другому поверсі арт-центру розташувалася виставка експериментального характеру. Обіцяють, що експозиція буде постійно видозмінюватися, а художники експериментуватимуть з концепт-об’єктами. Таких першопочаткових об’єктів 9 від шести авторів. Учасники «Скульптурної лабораторії»: Назар Білик, Петро Гронський, Шуміхін Даніїл,Олексій Золотарьов, Ілля Новгородов, Віталій Протосеня. 


Ілля Новгородов, «Пара»  
Митець звертається до образу людей через абстрактні неочікувані форми. Досліджує енергетичні стосунки, взаємозв’язки між людьми, істотами. В двох металевих скульптурах показує ідею дуальності і єдності.  


Петро Гронський, «Протистояння»

Один елемент врізається в інший, – це власні переживання художника з приводу того, що він є для всесвіту і навпаки. Чи виживеш, якщо будеш наполегливим, жорстким, іноді руйнуючим.  


Віталій Протосеня, Duo, Duo ІI, Duo ІII
Серія робіт з білого мармуру говорить про дуальність світу. Кожен об’єкт насправді цільний, але виглядає, ніби складається з двох частин.  Художник використовує мармур, класичний матеріал, але зробив з нього абстрактну сучасну скульптуру. 


Данило Шуміхін, «Новий світ»
Художник створив 5 скульптурних елементів з полімеру, які  сфотографував їх на фоні пусток. Це поля чи площі, де раніше були заводи чи житлові райони. Знімав в Херсонській області, де народився. Йому болить, що там нічого немає. На фотографіях вписує свої абстрактні архітектурні форми в цей простір, заповнює пустку,  створює ілюзію, що вони справді там знаходяться.  Цей проект присвячено теперішньому, що не відбулося. Для якого радянські художники виконували  експериментальні проекти, поєднували всі досягнення окремих мистецтв – архітектури, живопису та скульптури.  Головним практичним завданням було розібрати та ескізувати новий тип громадської будівлі, що призначена для масових дій – «Храму спілкування народу».  Ці будівлі схожі на космічні кораблі, утопію, непридатну для життя. 

Під час виставки проходитимуть зустрічі, лекції, майстер-класи на теми скульптури та міського простору. 

Коли: до 10 червня, 11.00-22.00
Де: Центр сучасного мистецтва М17, вул. Антоновича, 102–104.
Вартість квитка: 100 грн., дітям, студентам та пенсіонерам 70 грн.