Ввечері в книгарні "Є" презентують антологію українського детективу 1920-х років
До видання увійшли зразки масової української літератури 1920–1930-х років – детективи з напруженим сюжетом, сміливими героями, пострілами й гонитвами, все те, що потім зникло з обрію років на шістдесят, те, без чого годі уявити будь-яку повнокровну літературу. Автори: Дмитро Бузько, Гео Шкурупій, Юрій Смолич, Юрій Шовкопля. Книга вийшла у видавництві "Темпора".
У презентації беруть участь: Олександр Стукало, редактор, та Ярина Цимбал, упорядниця й авторка концепції.
У 1923 році на хвилі цікавості до сищицької літератури Пінкертона та Картера, радянських письменників закликали дати "червоного Пінкертона".
– В українській літературі детектив, кримінал, пригоди вабили письменників не менше, ніж їхніх читачів. Це були неосвоєні жанри, яких не знала ні народницька, ні модерністська література, – написала упорядниця Ярина Цимбал у виданні "Український тиждень".
З'явилися пригодницькі романи і оповідання Дмитра Бузька, який мав чекістські минуле, майже всі автобіографічні. Гео Шкурупій не лише започаткував жанр експериментального роману, а й уперше в українській літературі дав чисту детективну новелу.
Юрій Смолич – автор першої кримінальної новели в українській літературі. Так він назвав свою новелу «Мова мовчання» (1927), хоча це радше психологічний міні-детектив. Її написано від імені слідчого, перед яким сидить убивця. Перу Юрія Смолича належать ще й такі жанрові різновиди кримінального чтива, як шпигунський детектив («Півтори людини», 1927) та фантастичний детектив («Господарство доктора Гальванеску», 1928).
Автором серії детективних оповідань "Записки лікаря Піддубного", найближчих до класичного детективу, був молодий прозаїк Юрій Шовкопляс.
Коли: 20 січня, 18:30
Де: вул. Лисенка, 3, книгарня "Є"
Вхід вільний