Фестиваль Docudays назвав переможців

Традиційно фільми на Docudays UA змагались в конкурсах DOCU/СВІТ, DOCU/КОРОТКО та DOCU/УКРАЇНА. Цього року фестиваль започаткував нагороду «RIGHTS NOW!», на яку було номіновано десять фільмів з усіх програм Docudays UA. Кожну конкурсну програму оцінював окремий склад журі, до якого входили зарубіжні та українські експерт(к)и, документаліст(к)и, правозахисники й правозахисниці. Свого переможця обрали й студентське журі, глядачі та глядачки. Окрему стрічку організатори фестивалю відзначили премією імені Андрія Матросова. Спеціальну нагороду вручив партнер Docudays UA Current Time TV, а найкращий проект Ukrainian Doc Preview відзначив голова індустрійної платформи Міжнародного кінофестивалю документального кіно Beldocs. На церемонії закриття на гостей фестивалю чекав концерт українсько-французького гурту StereOrpheo.

Головний приз конкурсу DOCU/СВІТ отримав фільм «Голоси моря» британської режисерки Кім Гопкінс, на думку журі, «за потужних, зворушливих і теплих персонажів, за любов, яка перемагає все, за чутливу камеру, яка створює гармонію героїв у середовищі».

- Від початку хотів дізнатися, яка зараз зображальна культура в документальному кіно. Яке я сам люблю і роблю. Але побачив абсолютно вільну подачу матеріалу. Тема і як вона розкривається на першому місці, - говорить режисер Валентин Васянович, член міжнародного журі. -  Знімати можна хоч мобільним телефоном, хоч старої камерою, фокус, не фокус, неважливо. Герої навіть самі себе знімають. Можливо, в майбутньому документальне кіно буде виконувати роль психотерапевта. І сімейного, і вирішувати глобальніші питання. Люди братимуть камеру, зніматимуть про себе кіно, розкриватимуть свої проблеми, переживання. І таким чином вирішувати особисті проблем. Це цікавий шлях розвитку документального кіно. Головний приз ми віддали стрічці «Голоси моря». Мене зачарували тепло і любов, які йдуть від героїв. Дія відбувається в кубинському рибальському поселенні ще за часів Фіделя Кастро. На фоні національного кубинського спорту - втекти  в Америку. Люди масово і по кілька разів втікають. Вони біжать до мрії, від тоталітарного режиму.  Їх ловлять і повертають. Дізнався, що існував закон "сухих ніг і мокрих ніг". Якщо тебе зловили на березі, то залишають в Америці. Якщо в воді, то повертають на Кубу. Мене вразив головний герой Орландо, який не прагнув втекти з Куби. Він щасливий тут і зараз, незважаючи на те, що відбувається. Всім родичам і друзям говорив: ви втікаєте до кращого життя,  але набагато більше залишите тут. Йому десь років під 50. Має молоду дружину, яка намагалася втекти. Її повернули назад, В них четверо дітей. В фільми є герой, якому вдалося втекли, досягти своєї мрії. Він прибирає сміття уздовж дороги. Плаче і говорить, що правий був мій друг, що на Кубі я залишив друзів, і частину свого життя. Особисто мене кубинська історія емоційно не відпускала кілька днів.

Спеціальну відзнаку конкурсу DOCU/СВІТ отримала стрічка режисерок Зосі Родкєвіч та Євґєнії Останіної «Біла мама» – «за героїню, яка дає нам надію та віру в те, що у нас достатньо сили, щоб впоратися з труднощами життя».

 - Познайомилися з Аліною на кастингу для серіалу, де жінки самі про себе знімають кіно. Продюсери сказали, що вона занадто реальна для реаліті-шоу, - згадує режисерка Зося Родкєвич.  – Аліна тоді розказала, що хоче всиновити дитину. І ми стали знімати це. Жінка родом з містечка Синява Київської області. Приїхала в Москву вчитися, там вийшла заміж за ефіопа, народила дітей. Потім з ним розвелася. Зараз мешкає в Підмосков’ї. Коли взяла з дитдому Даню, він не сприймав нову родину. З усіма сварився. Лише в кінці адаптувався. Для мене це кіно про любов, мужність і силу. Незважаючи ні на що, героїня любила хлопця і робила все, щоб він став нормальним. Коли Даня побачив фільм, дуже переживав. Було соромно, що так ображав маму. В школі розказує, що він просто актор, і це художній фільм. Я перший раз на Докудейс. Наша кіно -  єдиний російський фільм, який запросили.   

«Робота всього життя жінки розквітає й відображає картину природного колообігу та невідворотних змін» у фільмі «Історія зимового саду» режисера Семена Мозгового, що отримав головну нагороду в конкурсі DOCU/УКРАЇНА.

- Це історія про тропічний павільйон на київському ВДНГ і його завідувачку, яка там працювала 45 років, - розповів режисер Семен Мозговий. - Її попросили піти на пенсію. Вона не змогла це прийняти, розстатися з цим місцем. Намагалася всіляко залишитися в павільйоні, зберегти свою владу. працювати. Ще певний час ходила туди. Це історія про кожного з нас. В героїні можна побачити те, як ми перебільшуємо свою незамінність. Як не можемо прийняти зміни. А також, що старші люди мають радянську ментальність. Моя перша повнометражна документальна робота.  Зараз монтую документальний фільм про двох мотогонщиків з України. В 2017 році на старому радянському БЖ-49 поїхали в Америку ставити світовий рекорд з швидкості. 

Стрічка «Народження дружби» режисера Ацуші Куваями зображує «підйом по сходах, що стає історією любові, дружби та багатообіцяючої вечері, знятої з шармом, стилем, душею та гумором». Саме так оцінили фільм-переможця конкурсу DOCU/КОРОТКО. А спеціальну відзнаку конкурсу отримав фільм «Понад Стіксом» колективу авторів та авторок (Марія Стоянова, Марія Теребус, Юлія Данильчук, Людмила Парасківа, Катерина Рибачук, Анастасія Фещук, Іван Бершадський, Алла Онопченко) – «за чудовий приклад того, як колектив молодих кінематографістів та кінематографісток може об'єднатися і створити цілісну історію, показану з багатьох точок зору суспільства».

У номінації RIGHTS NOW! правозахисне журі визначило головним переможцем фільм «Чистильники» від режисерів Ганса Блока та Моріца Різевіка: «За підняття дискусійних питань щодо приватності, свободи слова та захисту прав людини в світі, де інтернет та соціальні мережі займають дедалі більше нашого особистого простору, а ми самі стаємо частиною глобальної мережі». Спеціальні відзнаки RIGHTS NOW! отримали фільми «Запис ще триває» Ґіята Аюба та Саїда Аль Батала та «Коли ягнята стають левами» Джона Касбе.

Головну нагороду студентське журі віддало фільму «Заповідник Асканія» Андрія Литвиненка з такою оцінкою: «Свіже нагадування про власну природу. Ритмічний та чуттєвий наратив фільму здатний захопити та зворушити аудиторію з будь-яким бекграундом, а головні персонажі підкорюють своєю щирістю та відданістю справі».

«За безумовну любов та ніжність між світами і поколіннями», премією Андрія Матросова організатори фестивалю нагородили польського режисера Марчіна Саутера, автора фільму «Я виросла, поки ви спали».

Окрім цього, фільм «Перед тим, як батько повернеться» грузинської режисерки Марі Ґулбіані отримав спеціальну нагороду від медіа-партнеру фестивалю Current Time TV – $3000. Глядачі та глядачки обрали свого фаворита і ним став фільм «Біла мама» режисерок Зосі Родкєвіч та Євґєнії Останіної. З семи проектів, представлених на Ukrainian Doc Preview, голова індустрійної платформи Міжнародного кінофестивалю документального кіно Beldocs відзначив фільм «Рози. Фільм-кабаре» режисерки Ірини Стеценко. Це участь у професійній платформі фестивалю Beldocs in Progress International, де буде можливість представити свій проект вже ширшому колу міжнародної індустрії.

КОМЕНТАР:

Кінокритик Олексадра ГУСЄВ:  Сподобалася українська програма. Відображає і переосмислює нашу повсякденність, - говорить  кінокритик Олександр Гусєв, 39 років. – Одна з провідних тем – що робити з тим, що залишилося нам від радянських часів. Це оранжерея в павільйоні ВДНГ та заповідник Асканія. Там все тримається на ентузіастах.  Для них робота, життя і захоплення  пов’язане з цим місцем. В «Історії зимового саду» це малоприємна  завідувачка зимового саду Валентина Вороніна, яку відправляють на пенсію.  Вона уособлює радянське минуле. Типовий  завгосп, який прагне все контролювати, щоб він нього все залежало. В «Заповіднику Асканія»  - директор Віктор Гавриленко, людина, яка обожнює тварин.  Тема нетипової родини прослідковується в  фільмах програми Доку. Хіти.  Мова йде про дітей. які залишилося без батьків. Їх виховують люди, які за нашими уявленнями, не мають цього робити.  В фільмі «Тато - мамин брат» київський художник і музикант Толік Бєлов опікується дочкою своєї хворої сестри. У нього багато роботи,  але допомагає любов до дівчинки. люблять дітей.  В фільмі «Домашні ігри» - 20-річна спортсменка Аліна є старшою дитиною в родині. Виховує молодших брата і сестру. Має мобілізуватися, знайти сили,  щоб не жити в бідності, як її батьки і всі  оточуючі.