В Києві презентували несподіваний фільм про Шевченка
В рамках Шевченківських днів в столичному Музеї Шевченка презентували стрічку Олександра Денисенко «Тарас. Повернення». В її основі — маловідомі сторінки життя Кобзаря. А саме останні 3 місяці заслання у Казахстані у 1857 році. Того літа поет, засланий на військову службу в російській царській армії, отримує повідомлення від друзів із Петербургу. Дізнається, що його помилував особисто цар Олександр II. Однак військове керівництво Новопетрівського форту не поспішає повідомляти Тараса про це й видавати указ про звільнення. В цей час приїжджає таємний агент з Петербургу намагається зробити все, щоби поет залишився тут назавжди.
Шлях стрічки до глядача бувнепростий. Проект переміг на конкурсі Держкіно ще у 2012 році, однак за часів президенства Януковича розпочатий не був. Працювати почали лише в 2015-му. Зйомки фільму проходили в Києві (Київська фортеця, де «розташували» військові каземати), Одесі (павільйони Одеської кіностудії), в Аккерманської фортеці у Білгород-Дністровську. А також в Мангистауській і Алматинській областях у Казахстані. Знімальна група побувала на 38 локаціях — саме в тих місцях, де і сам Шевченко. Загальний бюджет стрічки становить 44,8 млн грн, половину дала держава.
Кадр з фільму
В основі картини лежать два факти — звістка від Лазаревського про те, що Шевченко звільнений, яка приходить до нього з листом у середині травня 1857 року та його 2 серпня. Решта — домисли режисера та автора сценарію.
— Це історія про те, як Тарас Григорович уникав смерті і мав би бути вбитий за наказом третього відділення, яке надіслало до нього в 1857 році таємного агента. Весь фільм побудований на тому, що Шевченко тікає від нього і йому допомагають різні люди, в тому числі казахи. Цей період в історії Росії висвітлювався неправильно, насправді з 1836 року тривала російсько-казахська війна. І відразу як Тарас Григорович звідти поїхав, почалося дуже велике повстання на Мангистау. Тож ми намагалися показати й історію спротиву казахського народу, ватажки якого спільно з Шевченко відстоюють цінності свободи, — звертає увагу Олександр Денисенко. — Картина зовсім під іншим кутом розкриває постать Тараса Григоровича. Він не читає поезію, співає свої гумористичні вірші, а ще фехтує, б’ється, скаче на конях. В цій історії він — велика людина, яка намагається уникнути смерті і змушена шукати свободу в Санкт-Петербурзі. Допомагає йому в цьому комендант Іраклій Уськов. Намагався відкрити глибини його духу і показати, наскільки він був вразливий та фантастичний у поведінкових вчинках, як оцінював цей світ, як прагнув вийти з-під впливу російщини, навіки відійти від колоніальної системи і стати вільним. Це людина, яка не зрадила Україну, не пішла на поступки. Зазвичай Тараса Григоровича ми уявляємо опасистим батьком в кожусі. Але його фотографічні портрети, які ми маємо, зроблені наприкінці життя, починаючи з 1858 року. А в той час він вже був сильно хворий, мав набрякле обличчя. А ось у спогадах його приятеля-офіцера прочитав, що той зустрів Шевченка в Астрахані худого, змученого, в подертих чоботях, без нижньої білизни, бо вона зотліла, в розірваному мундирі. Це був зовсім інший чоловік.
Тараса Григоровича зіграв актор Молодого театру Борис Орлов. Це його перша головна роль в повнометражному фільмі. Перед зйомками за допомогою гриму перевтілювався у Тараса по три години.
— Хотів створити новий образ Шевченка, Людини, яка намагається знайти відповідь на питання, хто він є, на що він здатен. Так довго прагнув волі. Але омріяна свобода за час вислання, а це 10 років, стала незвичною, чужою. Виникає питання, чи вистачить мужності на цю свободу. Чи вона залишилась ще в душі, — поділився Орлов. — Вперше був в Казахстані. Це як інша планета. Нам з казахами було непросто знайти спільну мову. Наприклад, вони не розуміють гумору. Пересічні казахи знають про Шевченка як місцеву туристичну принаду. Там знаходиться його музей.
В фільмі змальовується стосунки Шевченка з товаришами та жінками — дружиною коменданта Агати Уськової, яка була зачарована поезію, та казашкою Катя, яка врятувала Тараса.
У картині задіяні 60 акторів, ще 300 — у масових сценах. Також у фільмі зіграли Богдан Бенюк (один з солдатів-українців), Юрій Шульган (Іраклій Усков), Ганна Топчій (Агата Уськова), Акнієт Орінтай (казашка Катя). Музику написав композитор Мирослав Скорик, а співає в картині Катя Чілі.
Перед показом фільму гостям співала «голос» стрічки, Катя Чілі
Коли фільм вийде в прокат, поки що невідомо. За словами продюсера Володимира Філліпова, ведуться перемовини з прокатниками. Стрічку хотіли б презентувати широкому загалу 7 травня, якраз цього дня Шевченка викупили з кріпацтва. Поки що охочі мають змогу почитати однойменний кінороман Олександра Денисенка «Тарас. Повернення», в якому описано навіть більше за сюжет в кіно.
Нагадаємо, у Києві назвали номінантів на Національну кінопремію: фільми-лідери
Марія Катаєва