Загроза для киян: у питній воді концентрація металів перевищує норми удесятеро
Те, що ми п`ємо з кранів, загрожує нашому здоров`ю. Очисні споруди неспроможні видалити з води забруднюючі речовини, які в умовах несприятливої радіаційної обстановки створюють небезпеку для людей. Про це свідчить моніторинг дніпровської води у межах Києва.
За даними моніторингу, концентрація металів у питній воді перевищує граничні норми: хрому — ушестеро, амонійного азоту — удесятеро. Такі дані були отримані у Центральній геофізичній обсерваторії.
Низька якість води пов`язана з трьома проблемами, які в Києві не вирішені й досі: застарілі гідротехнічні споруди, безконтрольна забудова берегових смуг, а також варварська промислова діяльність у прибрежних зонах.
— Природа реагує на нашу діяльність. Адже з 80-х років населення Києва зросла, мінімум, у півтора рази. А про створення додаткових очисних споруд ніхто і не думав, — розповів професор Київського інституту гідробіології НАН України Володимир Щербак. — Існуючі очисні системи і станції аерації вже морально застаріли. Щороку синтезуються десятки нових хімічних речовин, які потрапляють у воду. Про повальну забудову охоронних зон, появу плавучих ресторанів і готелів я взагалі мовчу: вся фекальна каналізація потрапляє у Дніпро.
За словами професора, водорості дуже багаті на білок: при розкладанні він виділяє надзвичайно токсичні органічні речовини (феноли і бензоли), котрі сильно забруднюють питну воду. Оскільки застарілі очисні споруди малоефективні, «Київводоканал» змушений очищати воду хлором, який теж негативно впливає на наше здоров'я. Ще одна водна проблема пов`язана з тим, що Дніпро перетворюється у систему боліт, на яких «прописали» вісім гідроелектростанцій.
Для підвищення якості води потрібно застосовувати ефективні технології та методи кондиціювання, а також покращувати стан водопровідних мереж. Відхилення від гігієнічних норм викликано відсутністю водоохоронних зон, необхідного комплексу очисних споруд та знезаражувальних установок. Частка відомчих водопроводів, які не мають водоохоронних зон, досягає 11-15%, а комунальних – 5-8 %.
Болючим залишається питання надійного знезараження води з урахуванням поганого стану водоводів і розподільних мереж, які містять постійну загрозу вторинного забруднення.
Головну роль у погіршенні якості річкової води відіграють забруднення промисловими стоками. Внаслідок цього важкі метали «прописались» у чотирьох дніпровських водосховищах: Київському, Каховському, Кременчуцькому та Дніпродзержинському.
Через те, що швидкість течії знижена, природні властивості самоочищення річки порушені. На мілководді йде активне розмноження синьо-зелених водоростей. Вони гниють, поглинаючи з води кисень і перетворюючи Дніпро у мляву пустелю.
За підрахунками учених, починаючи з 1932 року, коли побудували Дніпрогес, кількість синьо-зелених водоростей збільшилася у мільйон разів (!).
Для покращення ситуації треба відновити природні русла річки шляхом демонтажу існуючих гідроелектростанцій. Окрім поліпшення стану Дніпра також необхідно провести реконструкцію водопровідних мереж і зайнятись ретельним очищенням водойм.
Експерти радять максимально використовувати підземні води, проводити постійний еколого-гігієнічний моніторинг поверхневих водойм, а також використовувати додатково очищену воду, яку отримують у локальних водоочисних установках колективного використання або з індивідуальних фільтрів.