"Варто" випустило книжки про Поштову площу і малі ріки Києва

Видавництво «Варто» спеціалізується на випуску книг та мультимедійної продукції про Київ і Україну – зазвичай об’ємних томів у твердих обкладинках. Нові видання відрізняються за формою, але змістовно тримають гідний рівень. Порадує і їх візуальне наповнення – репродукції картин, фресок, сторінки рукописів, архівні і сучасні фотографії. 

 -  Ми вирішили зробити серію недорогих та доступних книг. Наші автори погодилися викласти свої дослідження у форматі  невеликого дайджесту, - розповіла «Вечірці» головний редактор «Варто» Олена Насирова. – Теми різноманітні, єдине, що об’єднує книги серії, - це Київ, який ми всі любимо. Спершу ми звернулися до нашого постійного автора, києвознавця Михайла Кальницького, який задав серії певної стилістики. 

«Київські мозаїки» можна порівняти з інтер’єром Софії Київської  - окремі фрагменти покликані створити цілісну картину, так само як і з камінців викладені твори мистецтва. Перший випуск – «Почтовая площадь  - ворота Подола»  - підготував Михайло Кальницький.

 - Вибір теми певною мірою зумовлений нашими реаліями, адже зараз відбувається тривалий і помітний процес реконструкції Поштової площі, - поділився автор. -  Книга складається з семи розповідей про різні складові формування, історії, існування площі. Звісно, видання ґрунтувалося на певному доробку, бо я займався підготовкою історичних довідок про Поштову площу, окремих її пам’яток. Для книги досліджував історію водного транспорту та річкового вокзалу, шукав нові відомості, звірявся з поточною ситуацією.

В розділах йдеться про відновлену церква Різдва Христова, що  ймовірно існувала ще з часів Київської Русі, втрачений квартал Олександрівської вулиці (на її місці частково розташована вул. П. Сагайдачного), одноповерховий станційний будинок,  млин Бродського, народну чайну і читальню, фунікулер, річковий вокзал.

Другий випуск  серії – «Малые реки Киева и их исследователи»  - написав молодий автор Кирило Степанець. В столиці протікає кілька десятків річок та струмків, але мало хто про них знає. Занапащати струмки почали ще вXIX столітті, скидаючи в них відходи, а заради будівництва почали відводити під землю, поміщати у колектори. Сьогодні 80% малих річок Києва знаходиться під землею, тож їх дослідженням переважно займаються діггери.

 - Перший раз я потрапив у підземелля в 2006 році, мені стало цікаво дізнатися історію цих річок та струмків, - розповів Кирило Степанець. – Робив акцент на історію, а не географію, збирав інформацію по крихтах з літописів, земельних актів (річки часто розділяли землі різних власників), міського архіву. 

Окрім загального огляду малих рік Києва, в книзі розповідається про Либідь, пов’язані з Хрещенням Почайну і струмки, Клов, ріки Подільської частини міста, водотоки Лівобережжя, та субкультуру діггерів.

Найближчим часом в серії «Київські мозаїки» вийдуть ще три книги: про історію столичної набережної Михайла Кальницького, освоєння Лівобережжя (Соцмістечко, Ленінграждська площа, Березняки, Русанівка), Ботанічний сад ім. М. Гришка наукового співробітника і хранительки музею ботсаду Наталії Чувікіної.

Фото Григорія КУБЛАНОВА